✅Забираємо з поля зору дитини те, що їй не можна брати.
✅Показуємо дитині новий яскравий подразник, обіцяємо іншу, більш цікаву діяльність. У мене на цей випадок завжди з собою були мильні бульбашки або кулька, яку можна екстрено почати надувати, дрібні дешеві іграшки, які можна завести.
✅Ножиці – справді небезпечна іграшка для малюка, але якщо дуже хочеться, можна покрутити в руках під пильним наглядом мами. Занадто багато заборон нервує дитину і обмежує її розвиток.
✅Формула прийому «Звичайно, тільки потім» або «Так, але…»: «Звичайно, ми будемо гратися, тільки спочатку трохи поспимо, а потім будемо гратися».
✅Щоб перервати гру для прийому їжі, пропонуємо дитині нагодувати іграшку. Щоб нагодувати юного будівельника потрібно замість «Залиш кубики, йдемо їсти суп», оголосити, що у бригади будівельників обідня перерва.
✅Пропонуємо альтернативу, суть якої в тому, що дитина все одно зробить по-нашому: «Ти спочатку збереш машинки чи солдатиків?» Прийом працює недовго: від того віку, коли дитина здатна зробити вибір, до того, коли вона здатна відхилити обидва варіанти.
Якщо істерики все-таки не вдалося уникнути, то алгоритм дій може бути наступний:
📌Перемикання уваги.
📌Ритуал заспокоєння. Як правило, з часом в кожній родині виробляється свій ритуал заспокоєння. Це може бути якийсь віршик, казка або гра. Наприклад, мама дує, щоб висушити сльози. Або даємо дитині попити «чарівної» водички, яка заспокоює.
📌Ігнорування. Якщо всі інші методи вже випробувані й немає загрози здоров’ю (епілептичний, астматичний напад), можна залишити дитину поплакати на самоті або просто деякий час не звертати уваги на крик. Не сварити, не замикати дитину, а спокійно озвучити висновок: «Напевно, тобі просто хочеться зараз поплакати… Коли плакати набридне, ми з тобою [запропонувати щось цікаве]».