ЩО ПОТРІБНО ЗНАТИ ПРО РОБОТУ ВЧИТЕЛЯ- ЛОГОПЕДА ТА ЛОГОПЕДИЧНОЇ ГРУПИ!
Деякі батьки, на щастя, навіть і не знають, навіщо потрібен логопед в дитячому садку. А батькам дітей, які мають мовленнєві порушення, доводиться познайомитися з наукою логопедією і тісно співпрацювати з вчителем-логопедом. Які ж завдання виконує вчитель – логопед в дитячому садку і яку логопедичну роботу проводить?
Коли слід звертатись до логопеда:
- якщо у дитини не з’явилось мовлення до 2 років або словник налічує не більше 10 слів;
- коли дитина в 4 роки не вимовляє або неправильно вимовляє звуки;
- коли дитина повторює перші звуки, склади багато разів (заїкається);
- якщо дитина не запам’ятовує вірші, не може переказати казку, порушує структуру слів.
Що необхідно знати про групи для дітей з вадами мовлення при закладах дошкільної освіти:
- Групи для дітей з вадами мовлення (логопедичні групи) при дошкільних навчальних закладах створюються органами державного управління освітою.
- В логопедичні групи зараховуються діти 3 – 5 – річного віку, які мають різні відхилення мовленнєвого розвитку, виявлені логопедом, вихователем або лікарем дитячої поліклініки.
- Обстеження дітей для зарахування їх в логопедичні групи проводиться такими спеціалістами: педіатром, отоларингологом, неврологом, психіатром, офтальмологом, хірургом (в разі потреби), логопедом, психологом.
- Медичні висновки подаються на розгляд обласної психолого-медико-педагогічної комісії для вивчення даних, яка направляє в логопедичні групи відповідно до діагнозу.
Висновок ІРЦ – це той основний документ, на підставі якого, дитина направляється в логопедичну групу дошкільного навчального закладу системи освіти чи заклад соціального захисту.
Напрямки роботи вчителя-логопеда в ЗДО:
- Своєчасне виявлення порушень розвитку мовлення у вихованців.
- Діагностичне обстеження дітей.
- Консультативний супровід педагогів ДНЗ та батьків, що виховують дітей з вадами мовлення.
- Подолання порушень усного мовлення та попередження помилок на письмі.
- Формування фонетико-фонематичної, лексико-граматичної сторін мови та зв’язного мовлення.
- Розвиток артикуляційної, загальної, дрібної моторики та просодики.
Пункти 4, 5, 6 стосуються безпосередньої роботи з дітьми спеціальних груп.
Форми взаємодії з батьками:
- Батьківські збори. На зборах вчитель-логопед знайомить батьків з нормативними документами, програмами, з досягненнями дітей та труднощами у корекційному процесі.
- Індивідуальні консультації вчителя-логопеда, в ході яких батькам надаються індивідуальні поради щодо поліпшення мови або розвитку пізнавальних (психічних) процесів дитини.
- Поради логопеда в інформаційному осередку логопедичного кабінету та груп старшого дошкільного віку, які складаються з різноманітних професійних консультацій, порад, рекомендацій з матеріалів для практичного використання вдома та під час занять з дітьми.
- Анкетування батьків дозволяє уточнити стан їх зацікавленості у розвитку дитини, визначити їх потреби, з’ясувати, чи задоволені вони корекційним процесом.
- “Домашні логопедичні зошити”, які складені для індивідуальної роботи з дітьми (спеціальні групи). Вони допомагають батькам закріпити набуті дитиною мовні навички та вміння. А логопеду здійснити аналіз розвитку кожної дитини і налагодити тісний взаємозв’язок між учасниками корекційного процесу.
Як розвинути дрібну моторику руки дитини?
- РОЗМИНАТИ ПАЛЬЦЯМИ ТІСТО, ГЛИНУ, ПЛАСТИЛІН, М’ЯТИ ПОРОЛОНОВІ КУЛЬКИ, ГУБКУ.
- КАТАТИ ПО ЧЕРЗІ КОЖНИМ ПАЛЬЦЕМ ДРІБНІ НАМИСТИНИ, КАМІНЧИКИ, КУЛЬКИ.
- ЛЯСКАТИ В ДОЛОНІ ТИХО, ГОЛОСНО, В РІЗНОМУ ТЕМПІ.
- НАНИЗУВАТИ НАМИСТИНИ, ҐУДЗИЧКИ НА НИТКИ.
- ЗАВ’ЯЗУВАТИ ВУЗЛИ НА ТОВСТІЙ І ТОНКІЙ ВІРЬОВКАХ І ШНУРКАХ.
- ЗАВОДИТИ БУДИЛЬНИК, ІГРАШКИ КЛЮЧИКОМ.
- ШТРИХУВАТИ, МАЛЮВАТИ, РОЗФАРБОВУВАТИ ОЛІВЦЕМ, КРЕЙДОЮ, ФАРБАМИ, РУЧКОЮ ТОЩО.
- РІЗАТИ НОЖИЦЯМИ.
- КОНСТРУЮВАТИ З ПАПЕРУ (ОРІГАМІ), ШИТИ, ВИШИВАТИ, В’ЯЗАТИ.
- РОБИТИ ПАЛЬЧИКОВУ ГІМНАСТИКУ.
- МАЛЮВАТИ УЗОРИ ПО КЛІТИНКАХ В ЗОШИТІ.
- ЗАЙМАТИСЯ НА ДОМАШНЬОМУ СТАДІОНІ І СНАРЯДАХ, ДЕ ПОТРІБНИЙ ЗАХВАТ ПАЛЬЦЯМИ (КІЛЬЦЯ, ЩАБЛИНА ТА ІНШІ).
ЛОГОПЕДИЧНІ ІГРИ ТА ВПРАВИ
Логопедичні ігри не завжди передбачають проведення окремих занять із вправами для вироблення чіткої вимови звуків. Логопедичний елемент повинен бути практично в кожному занятті з мовлення. Головне — самому чітко вимовляти слова і давати дитині час для того, щоб чітко висловитися. Іноді те, що ми підганяємо дитину, може призвести до заїкання. Отож краще зачекати і послухати повільну розповідь дитини, аніж злякати її поспіхом.
Ігри на розвиток слухової уваги, сприймання, пам’яті
«Що ти почув»
Дитина тихо сидить в кімнаті. Запропонуйте заплющити очі й послухати вулицю. Через деякий час дозвольте розплющити очі, та розпитайте дитину про її враження. Можливо вона почула гудок машини або сміх дітей, можливо – голос пташки чи ваше дихання.
«Де плескали в долоні»
Дитина стоїть посеред кімнати з заплющеними очима. Ви тихенько станьте в будь – якому кутку кімнати, та плесніть в долоні. Дитина, не відкриваючи очі повинна показати напрямок, звідки вона почула сплеск.
«Відгадай, хто покликав»
В цій грі беруть участь не менше 3 дітей або членів сім’ї. Дитина стоїть посеред кімнати з заплющеними очима. Хто – не будь з інших гравців повинен покликати її. Дитина відгадує, хто саме її покликав.
«Доручення»
Дитина сидить на відстані 5-6 метрів від дорослого. У вас на столі покладені різні іграшки. Ви чітко, середньої сили голосом звертаєтесь до дитини: “Візьми м’ячик і поклади його на килим” або :”Візьми зайчика і посади його на стілець”. Потім даєте завдання тихим голосом.
«Запам’ятай слова»
На столі під серветкою лежать предметні картинки або іграшки. Ви пропонуєте дитині послухати два-три слова-назви, запам’ятати їх, а потім знайти на столі відповідні картинки (іграшки).
«Слухаємо музику»
Дуже велике значення для розвитку слухового сприймання має слухання музики. Тому рекомендується проводити , так звані, музичні хвилинки. Під час них ви пропонуєте дитині сісти або лягти на килим, бажано з заплющеними очима, що допомагає розслабитися і не реагувати на зорові подразники, а зосередити свою увагу на джерело звуку.
Ігри та вправи на розвиток фонематичного сприймання
«Впіймай звук!»
Поясніть дитині, що ви будете вимовляти різні звуки, а їй потрібно буде плеснути в долоні – “впіймати звук”, коли вона почує певний звук. Необхідно дотримуватись принципу від простого до складного: – звук [а] серед у, у, а, у;- звук [а] серед о, а, і, о;- звук [і] серед и, е, і, и;- звук [с] серед л, н, с, п;- звук [с] серед ш, ж, ч, с тощо.
«Повтори!»
Запропонуйте дитині повторити за вами склади- та-та-да – пі- пи – ат-от- па-па-ба – мі-ми – ум-ом- ка-ка-га – ді-ди – іт-ит- ва-ва-фа – кі-ки – ек-єк
«Ланцюжок слів»
Запропонуйте дитині повторити за вами ряди слів, різних за значенням, але схожих за звуковим складом:- мак, лак, так, бак;- тачка, качка, дачка;- сік, вік, тік, бік;
«Назви слово!»
Запропонуйте дитині вибрати серед інших слів, та назвати лише те, яке починається на певний звук:- на звук [а] серед слів Аня, Оля, Ігор, осінь, айстра;- на звук [і] серед слів іграшки, овочі, автобус, Іра;- на звук [б] серед слів мак, банка, танк, бочка.
«Знайди спільний звук!»
Запропонуйте дитині визначити, який однаковий звук є в декількох різних словах. При вимовлянні слів чітко виділяйте даний звук силою голосу, наприклад: “о-о-о-осінь”, “о-о-о-окунь”, “о-о-о-овочі”- Оля, осінь, овочі, окунь – [о] – Сад, суп, сумка, ніс, лис – [с]- Аня, аґрус, акула, автобус – [а]- Маша, мак, мама, сом – [м]
Ігри та вправи на розвиток дихання
«Забий м’яч у ворота»
Запропонуйте дитині подути на ватний чи поролоновий м’ячик, так, щоб він покотився у ворота (їх можна зробити з дроту, або намалювати). Повітряний струмінь повинен бути плавним, повільним, безперервним.
«Язичок-футболіст»
Як і в попередній вправі треба забити м’яч у ворота, але тепер з допомогою язика. Дитина повинна посміхнутися та покласти широкий язик на нижню губу, і, неначе вимовляючи звук [ф] дути на кінчик язика.
«Літак»
На кінчик носа покласти шматочок паперу або вати. Відкрити рот, широкий язик покласти на верхню губу, бокові краї язика притиснуті. Повітряний струмінь виходить посередині язика. Дитина повинна сильно подути, так, щоб “літак” полетів вгору.
«Пелюстки»
Покладіть на долоню справжні або вирізані з паперу невеличкі пелюстки квітки. Запропонуйте дитині подути, щоб пелюстки злетіли з вашої долоні.
«Кораблик»
Налийте у миску воду. Зробіть паперовий або пінопластовий кораблик, та покладіть його на воду. Запропонуйте дитині подути на кораблик спочатку довгим струменем повітря, наче вимовляючи звук “ф”, а потім переривчасто, наче вимовляючи звук “п-п-п-п”.
Ігри та вправи на подолання заїкання
Вправи для зняття м’язової напруги
При заїканні часто напружені м’язи обличчя, губ, язика, пальців рук. Дуже важливо навчити дитину м’язовому розслабленню під час мовлення. От деякі вправи, що допоможуть дитині розслабитися.
«Пташка махає крильцями»
Підняти руки нагору, і виконувати махи руками.
«Допоможемо мамі»
Помахати розслабленими кистями рук біля підлоги, імітуючи полоскання білизни. Стати рівно, розвести руки в сторони до рівня плечей і «упустити» розслаблені руки у вихідне положення.
«Стряхнемо водичку з рук»
Струснути розслабленими кистями рук, начебто струшуючи краплі води. Нахилити голову вперед, назад, праворуч, ліворуч, а потім виконати декілька кругових обертів головою спочатку в одну сторону, потім в іншу. Повільно покачати розслабленими руками з боків тулуба назад.
«Кулачки-силачі»
Пальці рук під рахунок до 5 із силою зжати в кулачки, на рахунок 5 розтиснути, струснувши кисті рук, при цьому зосередити увагу дитини на тім, як пальчикам приємно відпочивати.
Вправи для розвитку мовного дихання
Майже у всіх дітей, що заїкаються порушене мовленнєве дихання. Під час корекційної роботи з усунення заїкання важливо навчити дитину говорити не поспішаючи, на видиху. Тому важливе місце в роботі займуть вправи для розвитку правильного мовного дихання.
«Кулька»
Цю вправу бажано робити спочатку лежачи (щоб дитина повністю розслабилася), а потім сидячи чи стоячи. Вдих через злегка відкритий рот (живіт надувається, як кулька, плечі не піднімати). Видих через вільно відкритий рот, неначе кулька повільно здувається. Рух живота контролюється рукою. Цю ж вправу повторити з подовженим видихом на звуки (А, О, У, И). Видих під час вимови цих звуків повинен бути спокійним і безперервним.
«Задуй свічку»
Короткий спокійний вдих носом, потім пауза (затримати дихання на 1-2 сек.) і довгий безперервний видих через ледве зімкнуті губи з промовлянням «пф», начебто гасячи свічку (дути можна на пальчики).
«Літак»
Покладіть дитині на долонь маленький шматочок ватки чи паперу. Тримаючи долоню з ваткою на рівні рота, дитина повинна подути на «літак», щоб він полетів. Чим далі полетіла ватка, тим краще дитина зробила вдих і видих.
«Нюхаємо квіточку»
Навички правильного вдиху і видиху добре відпрацьовувати на таких вправах: дати дитині понюхати квітку, духи, фрукти.
«Усі мовчать»
Зробити вдих, а видихнути на звук “з”, доторкнувшись вказівним пальцем до губ, неначе попросити тиші.
«Де дзвенить комарик?»
Дитина, сидячи на стільці, одночасно з поворотом тулуба праворуч-ліворуч робить довгий видих на звук з-з-з-з.
«Гарячий чай»
У дитини в руках чашка, дитина робить вдих носом , а на видиху дує в чашечку, вимовляючи пошепки ф-ф-ф-ф, начебто студить гарячий чай.
«Кораблик»
Налийте в миску води, покладіть на воду паперовий кораблик, і запропонуєте дитині “допомогти” кораблику переплисти на іншу сторону миски. Дитина робить вдих носом, а на видиху вимовляє «пф» і дує при цьому на кораблик. Чим дужчий повітряний струмінь, тим далі попливе кораблик.
Вправи для розвитку голосу
Важливо проводити також вправи для розвитку голосу. Такі ігрові вправи необхідно проводити на добре знайомих дітям звуконаслідуваннях. Під час занять необхідно стежити за тим, щоб усі звуконаслідування дитина вимовляла на видиху.
«Аня співає пісеньку». А-а-а, а-а-а.
«Гуде потяг». У-у-у, у-у-у.
«Болить зуб». О-о-о, о-о-о.
«Пароплав гуде». И-и-и, и-и-и.
«Жабенята посміхаються” І-і-і, і-і-і.
«Заблукали в лісі». Ау-ау-ау-ау.
«Малюк плаче». Уа-уа-уа-уа.
«Пісенька водички». С-с-с-с.
«Пісенька комарика». З-з-з-з.
«Пісенька вітру». В-в-в.
«Гріємо ручки». Х-х-х-х.
«Стукають підбори ». К-к-к-к.
«Граємо на барабані». Д-д-д-д.
«Гусак сичить», «Кулька здувається». Ш-ш-ш-ш.
«Жук дзижчить». Ж-ж-ж-ж.
«Зозуля кує». Ку-ку, ку-ку.
«Гусак». Га-га-га.
«Корова». Му-му-му.
Проспівування на одному видиху звукової доріжки а-о-у-и-е (один звук плавно переходить в інший, і кожний тягнеться не менше 2 сек.);
Проспівування на одному видиху звукової доріжки зі зміною висоти і сили голосу (пошепки, тихо, голосно, тоненьким голоском, грубим голосом);
Проспівування звуку А на видиху (зробили глибокий вдих, надули животик, плечі не піднімаються, на видиху співаємо «А-а-а-а-а-а-а!»)
Проспівування простої мелодії (наприклад, «У лісі, лісі темному, де ходить хитрий лис, росла собі ялинонька, і зайчик з нею ріс…») на звук М чи У. Тобто, дитина робить глибокий вдих, надуває животик, а потім, на безперервному видиху, начебто наспівує тільки мелодію пісеньки («м-м-м-м м-м-м-м…»);