Логопедична допомога дітям, що мають порушення зору
Результати досліджень свідчать про те, що 30% дітей з порушеним зором мають вади мовлення; це проявляється в різних формах: порушення звуковимови (дислалія), стерта форма дизартрії, заікання, загальний недорозвиток мовлення, ФФН, ФФНМ.
Зорова патологія в тій чи іншій мірі є причиною того, що скорочується сфера активного спілкування дитини з навколишнім середовищем, знижується об’єм й повнота одержаної інформації, уповільнюється рухова активність дитини. Все це разом створює умови, які відрізняються від тих, при яких формується мовлення дитини з нормальним зором.
Мовленнєвий розвиток дошкільнят з порушеним зором має свої особливості, а саме:спостерігається розлад мовлення як цілісної функціональної системи і сумісне порушення її ведучих компонентів (фонетика, лексика, граматика).
Внаслідок порушення зорового аналізатора у таких дітей спостерігається несформованість звуковимови, бідний словниковий запас, обмежена лексика власного досвіду, погано розвинута дрібна моторика рук, нестійка увага.
Логопедична допомога вкрай необхідна для дітей з порушенням зору тому, що мовлення дітей повинно набувати компенсаторну функцію.
Роботу починаю з обстеження мовлення дітей з вадами зору, виявляю різні рівні сформованості імпресивного та експресивного мовлення, встановлюю причини мовленневих недоліків.
У таких дітей помітна затримка деяких функцій які мають безпосередне відношення до формування мовленнєвої системи: праксис, гносис, координація, орієнтація в просторі.
Слід також враховувати що порушення мовленнєвого розвитку у слобозорих дітей є причиною серьозних відхилень у розвитку їх психіки (порушені пам’ять, увага, працездатність).
В дошкільному навчальному закладі в умовах спеціально організованого навчання та виховання долаються ці недоліки.
Комплексний підхід у вирішені завдань корекційно – відновлювальної роботи з дітьми з вадами зору які мають порушення мовлення здійснюють дефектолог (тифлопедагог), логопед, вихователі в системі різноманітних занять з дітьми.
Основний контингент дітей з якими я працюю це діти – дислаліки, слух і інтелект у них в нормі.
Для мовлення цих дітей характерна незавершеність процесу формування звуків, які різняться тонкими артикуляційними або акустичними ознаками і процесу фонематичного сприймання. Несформовані переважно свистячі, шиплячі, сонорні. Дєякі діти не можуть правильно вимовити богатоскладові слова, слова зі збігом приголосних.
Як зазначалося вище, обстеження мовлення дітей проводжу щорічно у вересні (перших два тижня), перевіряю стан слуху, дані про зорову патологію надає лікар – офтальмолог. В бесідах з батьками дізнаюся про загальний та мовленнєвий розвиток дитини, з’ясовую в якому віці дитина почала говорити перші слова і речення, чим хворіла тощо. Збираю також дані про мовлення дорослих близьких дитині людей. Одержану інформацію заношу в картку мовленнєвого розвитку дитини. Комплектація груп для дітей з вадами зору здійснюється відповідно Положення про комплектацію груп……..
Корекційно – логопедичну роботу, спрямовану на усунення вад мовлення проводжу поетапно, в певній послідовності:
на початковому етапі – проводжу підготовчу роботу;
на другому етапі – постановка звуків;
на третьому – автоматизація звуків.
Даліі введення відпрацьованих звуків і правильно вимовлених звуків в склади, слова, фрази, речення, зв’язне мовлення.
Якщо дитина плутає, або замінює один звук іншим, обов’язково необхідна диференціація звука з його замінником.
З практики роботи зауважу що, в роботі із слабозорими дітьми перший
( тобто підготовчий) етап триває довше ніж у дітей з нормальним зором.
Особливу увагу слід звернути на розвиток мовленнєвої уваги. Відомо що діти в дошкільному віці не завжди вміють слухати (чути) своє мовлення і мовлення оточуючих.
У слабозорих дітей нестійка увага, тому при розгляді, наприклад картин, погляд дитини незосереджений, він перескакує з однієї частини зображення наіншу, або надзвичайно довго зупиняється на якій -небудь другорядній деталі.
Недорозвиток гостроти зору і бінокулярного зору уповільнює сприймання предметів, явищ. Тому, при ознайомленні з предметом , наприклад, з яблуком, розпочинаємо з обстеження його об’ємного зображення.
Діти з вадами зору вдвічі повільніше працюють на заняттях ніж діти з нормальним зором ( вони або занадто активні, або пасивні), це неадекватні діти, тому на початковому етапі зацікавлюю їх, активізую, використовуючи ігрові прийоми, сюрпризні моменти тощо.
На підготовчому етапі виявляю особливості моторики артикуляційного апарату (через артикуляційні вправи для губ, язика, вчу переключатися легко з однієї вправи на іншу). Діти з порушеннями зору, одержавши інструкцію:покласти широкий язик на нижню губу, намагаються допомогти собі руками. Це свідчить про те, що у дитини недостатньо несформована регуляція слова і дії.
Артикуляційні вправи виконуємо багаторазово за допомогою дзеркала, щоб у дитини з паталогією виробити кінестетичні відчуття руху артикуляційного апарату. Рухи мовленнєвих органів дуже складні, адже незначні відхилення в положені язика, губ викликає неправильну вимову звуків. Логопеду слід добре знати комплекси артикуляційної гімнастики на кожну артикуляційну пару звуків.Артикуляційні вправи виконуємо до тих пір, доки дитина не навчиться утримувати мовний апарат у потрібному положені без особливого напруження м’язів і зможе переключитися з одного руху на інший.
Пам’ятаючи про те, що основне призначення мовного дихання це голосоутворення., приділяю належну увагу його розвитку ( через ігрові дихальні вправи, які тривають 3 хв. з перепочинком).
Специфічність логопедичної роботи в групах дітей з порушеним зором вимагає диференційованого підходу з урахуванням зорових і мовленнєвих можливостей, працездатності дитини, її віку.
Так дітям, що мають збіжну косоокість, не даю вправ, де потрібно дивитись на кінчик язика чи нахиляти голову. Пропоную дивитися на віддалі 30 – 35 см. удзеркало чи на картину. Виконую з ними вправи, ігри, які вимагають напрями погляду вдалину і вгору. При розбіжній косоокості використовую підставку.
Важливим є використання дидактичного матеріалу (ігри саморобні та промислові) в корекційно –логопедичній роботі з дітьми що мають вади зору.
Досягнення бажаних результатів щодо подолання мовленнєвих порушень у дітей неможливє без активної участі їх батьків у цьому процесі. Вивчивши педагогічний потенціал батьків, проводжу різні форми роботи з ними: індивідуальні консультації, бесіди, практичні заняття; систематично поновлюю інформацію, поради тематичного стенда «Логопед радить».
Дуже важливим є допомога батьків дітям у систематичному виконані нимидомашніх завдань ( робота з індивідуальними зошитами ).
Отже, тільки систематична і комплексна взаємодія педагогів ( дефектолога, логопеда, вихователів) і батьків забезпечить належний мовеннєвий розвиток дітей з вадами зору.
ЯК ВИКОНУВАТИ
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
1. Отримавши домашнє завдання, ознайомтеся з ним й одразу з’ясуйте питання, які виникли, з логопедом.
2. Допомогайте дитині виконувати завдання.
3. Не примушуйте виконувати завдання. Намагайтесь викликати у дитини зацікавленість до занять, щоб вправи мали ігровий характер.
4. Якщо дитина помиляється, виправляйте її, але в жодному разі не карайте і не підганяйте.
5. Артикуляційну гімнастику виконуйте перед дзеркалом.
6. Не забувайте приносити зошит для домашніх завдань щопонеділка у дитсадок.
7. Повідомляйте вихователя чи логопеда про труднощі, які виникли під час виконання домашнього завдання.
8. Обов’язково виконуйте всі завдання. Це допоможе швидше усунути вади звуковимови та мовлення.
Л о г о п е д р а д и т ь
( Поради батькам)
Як можна навчити дитину вимовляти звук [р] і ввести
його в мовлення ?
Розпочати слід з комплексу артикуляційної гімнастики з метою вироблення правильної вимови звука [р]. Коли органи мовленнєвого апарату будуть готові, тоді розпочати постановку звука. Найбільш поширеною є постановка звука [р] від [д], який повторюється на одному видосі: ддддд, з послідуючим, більш фіксованим вимовлянням останнього. Використовується, також і почергове вимовляння звуків «т» і «д» у поєднанні тд,тдд ушвидкому темпі, ритмічно. Вони артикулюються при злегка відкритому роті і при змиканні язика не з різцями, а з яснами верхніх різців або альвеолами. При багаторазовій вимові серії звуків «д», «т» слід попросити дитину сильно подути на кінчик язика, і в цей момент виникає вібрація. Але цей прийом не завжди приводить до успіху. При задньоязиковій артикуляції зву-
ка «р» або його велярному (увулярному) артикулюванні можлива поява двофокусної вібрації (перед постановкою звука визначають характер вібрації): задньої і нової передньої. Одночасне поеднаня двох видів вібрації утворює грубий шум. Окрім того, у випадку досягнення передньої вібрації звук нерідко залишається доволі довгим, зашумленим. Також можна спробувати інший спосіб постановки, який використовується у тому випадку, коли вимова шиплячих не порушена.
Пам’ятка для батьків
Шановні батьки, бабусі та дідусі!
Наберіться терпіння та витримки!
Знайте, що виконання артикуляційних вправ – складна робота для дитини.
Ніколи не докоряйте ій за невдачу.
Запам’ятайте:похвала та заохочення нададуть малюкові впевненості у власних силах і допоможуть швидко опанувати той чи інший рух, а також, швидше оволодіє правильною вимовою звуків мовлення.
У комплекс занять з розвитку мовлення мають входити домашні завдання, а саме:
1. Артикуляційну гімнастику проводити щоденно 5 – 7 хвилин, з метою вироблення та закріплення рухових навичок у дитини.
2. Артикуляційну гімнастику виконувати, сидячи перед дзеркалом. Попередньо дитина має побачити правильний зразок, що показав дорослий. Контролюйте через дзеркало положення губ, язика у дитини.
3. Деяки вправи дитина має виконувати під рахунок дорослого.
4. Кожну вправу повторювати 3 – 4 рази.
5. Вправи виконуйте поступово: усміхаємося, показуємо зуби, відкриваємо рот, піднімаємо кінчик язика за верхні зуби, вимовляємо звук.
Якщо ви бажаєте допомогти своїй дитині, то не забувайте:
– для появи позитивної динамики у розвитку мовлення потрібен час, терпіння і система;
– батьки, вихователі, спеціалісти повинні працювати у тісній взаємодії
лише тоді можна досягнути бажаного успіху без психотравмуючих
ситуацій як для дитини, так і для тих хто її оточує;
– необхідно виконувати все те що назначено вчителем-логопедом, а не
від випадка до випадку, тому що проблемн можуть лише посилюватися;
– дитина не винна у своїх проблемах!
Вона не «ледар, не «тупий», ….. (або ще якось).
Дитина поки ще не може правильно користуватись українською мовою. Ій потрібна допомога!
ЧОМУ ДИТИНА МОВЧИТЬ?
Опанування мовлення залежить від багатьох факторів, і причини затримки мовленнєвого розвитку можуть бути різними. Спробую виділити найбільш типові.
Один із важливих факторів, що обумовлюють затримку мовленнєвого розвитку, — це порушення інтелекту. На що необхідно звернути увагу батькам? Дітям із порушенням інтелекту не тільки властиве затримання мовленнєвого розвитку, але й виражене порушення психічного і фізич ного розвитку. Дитина починає значно пізніше тримати го лівку, сидіти, повзати, ходити тощо. У неї не формуються навички самообслуговування (малюк не їсть самостійно, не проситься на горщик…). Діти з порушенням інтелекту, як правило, неохайні, поводять себе неадекватно, а емоції в них одноманітні: задоволення — ситість, невдоволення — холод, біль тощо. Досить часто таким малюкам власти ва агресивна поведінка. Дитині подобаються нові іграшки, однак вони швидко їй набридають. Ігри малюків одноманітні, їхня міміка бідна, а мовлен ня монотонне.
Якщо ви помітили, що у вашої дитини харак терні зазначені особливості розвитку, необхідно звернутися по консультацію до психоневролога, провести об’єктивне обстеження (електроенцефалографію, томографію).
Якщо встановлено інтелектуальне порушення, допомогу вашій дитині повинен надати олігофренопедагог.
Також серйозний фактор порушення мовленнє вого розвитку — це порушення слуху. Навіть у разі йоги незначного зниження мовленнєвий розвиток може значно затримуватися. Якщо ваша дитина часто страждає на простудні захворювання, отити або у членів родини є порушення слуху, поспосте рігайте за дитиною в домашніх умовах і проведіть декілька експериментів.
1) Чи реагує дитина на зміну гучності телевізора, магнітофона?
2) Чи уважно дивиться на ваші губи (якщо так, говоріть, прикривши рот рукою) і чи не намага ється постійно повернутися до вас одним і тим самим боком (тим вухом, яким краще чує)?
3) Придбайте декілька пар іграшок, які видають звуки. В одній іграшці з пари приберіть зву чання, запропонуйте дитині одну пару (іграш ку, яка звучить і не звучить). Простежте за тим, як швидко дитина виявить і чи виявить взагалі, що одна з іграшок не видає звуків. По вторіть те саме з рештою іграшок.
4) Поспостерігайте за швидкістю реакції на звук, покликавши дитину тихим голосом на відста ні 5-6 м. (Необхідно пам’ятати, що реакція ди тини на гучні кроки, удари дверей, стукіт тощо пов’язана з тактильно-вібраціонними відчуття ми, тому її не можна розглядати як суто слухову.)
5) Візьміть декілька добре відомих дитині пред метів, покладіть їх на стіл, посадіть дитину на руки та поясніть, що за проханням іншого чле на родини вона повинна показати той або інший предмет. Інший член сім’ї повинен відійти від дитини на 5-6 м і пошепки, прикривши рот, на зивати по черзі предмети, що лежать на столі. Дитина повинна правильно показати предмет; прикривши одне вухо. Те саме має повторити, прикривши друге вухо. Якщо дитина не може правильно показати предмети, спробуйте піді йти ближче. Обов’язково повторіть спробу в ін ший час, щоб упевнитися в порушенні слуху. Якщо виникли сумніви щодо гарного слуху
в дитини, необхідно провести об’єктивне обсте ження (аудіограму). У разі виявлення порушень слуху допомогу дитині має надати сурдопедагог.
Які фактори призводять до затримки мовлен нєвого розвитку як до особистого мовленнєвого по рушення? Згадайте, як протікала ваша вагітність, чи страждали на токсикоз, чи була загроза викид ня? Чи мали хронічні, інфекційні або простудні захворювання? Чи приймали ліки, які саме? Які стресові ситуації переживали? За якого терміну і як проходили роди? Яким було передлежання ди тини? Чи довго тривав безводний період (з моменту відходу вод до народження дитини)? Чи відразу за кричав малюк або необхідно було провести реані маційні заходи? Уважно вивчіть медичну картку дитини. Чи відмічені там гіпоксія, гіпотрофія, ас фіксія плоду? Чи перебуває ваша дитина на обліку в невропатолога і з яким діагнозом? Висновки не вропатолога, що найчастіше зустрічаються за мов леннєвих порушень: пренатальна енцефалопатія, м’язова дистонія, гіпо-, гіпертонус тощо. Чи має місце порушений моторний розвиток: малюк піз ніше почав повзати, сидіти, ходити; порушена по слідовність етапів (спочатку пішов, потім почав по взати); пропущено той чи інший етап, найчастіше
повзання. Зверніть увагу на ранній мовленнєвий розвиток дитини. Чи вчасно з’явилися гуління й лепет, чи активні вони були? Дайте відповідь на запитання: чи спілкуються в сім’ї однією, двома чи більше мовами. (Білінгвізм у родині — одна з причин затримки мовленнєвого розвитку, що час то призводить до серйозних порушень мовлення дитини. Рекомендовано до моменту становлення мовлення спілкуватися з дитиною однією мовою тою, якою розмовляє мати.)
Підіб’ємо підсумки. Патологія вагітності та родів, неврологічна симптоматика, легка затрим ка чи дисгармонійність моторного розвитку, від хилення від мовленнєвого розвитку вже на ранніх етапах, білінгвізм можуть призвести до порушен ня мовлення дитини, що можна виявити на другому-третьому роках життя в затримці мовленнєво го розвитку.
Після того, як ви впевнилися, що затримка мовленнєвого розвитку не пов’язана з порушен ням інтелекту й фізіологічного слуху (або інши ми причинами), а викликана порушенням власне мовленнєвої функції, вам потрібно звернутися до логопеда. Він поставить вас на диспансерний об лік і дасть рекомендації для домашньої роботи.
ЧИМ ВИ МОЖЕТЕ ДОПОМОГТИ СВОЇЙ ДИТИНІ?
Якщо ваша дитина не розмовляє або відстає в мовленнєвому розвитку, не потрібно чекати. Не лякайтеся почати заняття зарано — бійтеся запізнитися!
Заняття потрібно проводити щоденно, бажано в один і той самий час. Таким чином вони впишуть ся в біологічний ритм життя дитини. Пам’ятайте: усі види робіт мають проходити в ігровій формі і піднесеному настрої. Малюк повинен займатися з задоволенням, так само як і дорослий. Хваліть та заохочуйте дитину, радійте разом з нею кожно му, навіть найменшому кроку вперед.
Заняття потрібно проводити поетапно, щоразу впевнюватися, що завдання, поставлені на цьому етапі роботи, виконано повністю. Починати слід з того етапу, на якому мовленнєві навички ще не достатньо розвинені.
Мовлення формується в тісному взаємозв’язку з фізичним і психічним розвитком дитини, тому паралельно з мовленнєвими видами роботи необ хідно виконувати вправи для розвитку загальної та тонкої моторики, мімічних рухів, слухової та зорової уваги, пам’яті, мислення.
Що більше мале жує, то краще розмовляє?!!
Дуже часто дітки, які погано для свого віку говорять, ще й погано їдять. Як правило для них ціла проблема з’їсти яблуко чи морквинку, не кажучи вже про м’ясо. Викликано це слабкістю щелепних м’язів, а вона в свою чергу, затримує розвиток артикуляційного апарату.
Тому обов’язково змушуйте дитину жувати сухарики та цілі овочі та фрукти, хліб зі скоринкою та м’ясо шматочком. Щоб розвинути м’язи, покажіть дитині, як полоскати ротик. Навчить надувати щоки та утримувати повітря, «перекочувати» його з однієї щічки до іншої.
Не забувайте розвивати дрібну моторику – малюк повинен якомога більше прцювати своїми неслухняними пальчиками. Як би Вам не здавалося стомливим, нехай малюк самостійно застібує ґудзики, шнурує взуття, закочує рукави. Причому починати тренування слід не на своєму одязі, а спершу допомогти одягатися лялькам та батькам.
Щоб вправнішими ставатимуть дитячі пальчики, то зрозумілішою ставатиме мова дитини.
Також дуже корисно ліпити та різати. Багато мам бояться давати малюкам ножиці. Але якщо в кільця ножиць просувати свої пальці разом з дитячими і вирізати які-небудь фігурки, вийде відмінне тренування для рук.
У розвитку дрібної моторики Вам завжди допоможе журнал «Мамине сонечко». (Періодичне підписне видання, (з2007 р.) сайт в Інтернеті www.feya.net.ua ).
Нехай Ваша дитина буде най щасливою, найвправнішою та найздоровішою!
ЯК РОЗВИВАТИ МОВЛЕННЯ МАЛЮКА?
Шановні батьки! Ви повинні орієнтуватися у вікових нормах розвитку всіх компонентів мовлення (звуковимови, лексики, граматики, фонематичних процесів), щоб вчасно допомогти своїй дитині і у разі потреби звернутися до логопеда ще до навчання дитини у школі. Головне на що треба звернути увагу – це запізнення мовлення. Перші слова можуть з’явитися тільки в півтора року, а інколи і в два роки ( замість 12–13 місяців), а перші фрази – в 3 – 5 років. Подібна затримка в розвитку мовлення може бути викликана уповільненням темпів дозрівання мовленнєвих центрів мозку або патологічним формуванням мовлення. В першому випадку, дитина рано чи пізно наздожене однолітків, а в іншому – без спеціальної допомоги , мовлення може залишитися порушеним на протязі всього дитинства. Друга група порушень, яка повинна насторожити батьків, – це використання дитиною неправильно складених мовленнєвих зворотів або слів з неправильною звуковимовою.
До 5 років діти ще не всі звуки рідної мови можуть вимовляти правильно. До 3 років важко вимовляють такі звуки як [Ч], [Щ], [Ж], [Ш] і тільки після 4 років діти оволодівають звуком [Р]. Подібні мовленнєві вади пов’язані з незрілістю артикуляційного апарату. При мовленняєвих порушеннях вади вимови зберігаються і після 5 років, а інколи і в шкільні роки. Дитина замінює важкі для неї звуки на більш легкі за вимовою, але схожі за звучанням. В найбільш важких випадках порушена не тільки звуковимова а й тембр та виразність мовлення. Найбільш ефективні міри профілактики мовленнєвих порушень– це усунення причин, які їх викликають. Дуже важливо проводити заходи по оздоровленню матері до і в період вагітності , контролювати за періодом вагітності і попередження її ускладнення.
Малюків потрібно вчити правильно вимовляти звуки в словах, ставити наголос, користуватися відповідною інтонацією, правильно дихати під час мовлення. Вчити дитину узгоджувати слова в реченнях в роді, числі й відмінках, правильно будувати речення. При цьому слова треба вимовляти правильно і зрозуміло, вимовляючи їх до кінця. Дивлячись дитині в очі: вона повинна бачити вашу артикуляцію. Речення повинні бути прості, але повні. В перші місяці життя потрібно звертати увагу на емоційність, а пізніше на простоту мовлення. Намагайтесь переставляти слова місцями й вимовляти підряд різні форми. Говорити з невеличкими паузами – так дитині легше виділити слово в мовленнєвому потоці Обов’язково залишайте місце для відповіді дитини, навіть якщо дитина не готова вам відповісти. Називайте дитину і себе в третій особі. Не забувайте, що мовлення, звернене до дитини, повинно бути емоційним. А ще грайтеся з дитиною в мовленнєві та пальчикові ігри, мілка моторика рук і точна артикуляція звуків знаходяться в прямій залежності. Чим більша їх рухова активність , тим краще розвинене мовлення.
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ – ЕФЕКТИВНИЙ ЗАСІБ ЗАКРІПЛЕННЯ НАБУТИХ МОВЛЕННЄВИХ НАВИЧОК
Виконуючи домашні завдання, пам’ятайте!
• Для закріплення результатів логопедичної роботи ваші діти потребують постійних домашніх занять.
• Заняття повинні бути регулярними, носити цікавий, ніяк не примусовий характер, не перетворюватися на додатковий навчальний час.
• Заняття можуть проводитися під час прогулянок, поїздок. Але деякі види занять вимагають обов’язкової спокійної ділової обстановки, а також відсутності відволікаючих чинників.
• Заняття повинні бути нетривалими, не викликати стомлення, перенасичення. Бажано повідомляти дитину про те, які завдання він виконуватиме завтра.
• Необхідно привчати дитину до самостійного виконання завдань. Не слід поспішати, показуючи, як потрібно виконувати завдання, навіть якщо дитина засмучена невдачею. Допомога дитині повинна носити своєчасний і розумний характер.
• Необхідно визначити, хто саме з дорослого оточення дитини з ним займатиметься за завданнями логопеда; необхідно виробити єдині вимоги, які пред’являтимуться до дитини.
• Необхідно урізноманітнити форми і методи проведення занять, чергувати завдання по збагаченню словника із завданнями по розвитку пам’яті, уваги, звуковимови, розвитку мовлення.
• При отриманні завдання уважно ознайомтеся з його змістом, переконайтеся в тому, що воно вами зрозуміло. У випадках труднощів проконсультуйтеся з вихователем або логопедом.
• Підберіть наочний або ігровий матеріал, який вам буде потрібно для занять. Продумайте, який матеріал ви можете виготовити спільно з дитиною.
• Необхідно підтримувати у дитини бажання займатися, стимулювати її до подальшої роботи, заохочувати успіхи, учити долати труднощі.
• Будьте терплячі з дитиною, уважні до неї під час занять. Ви повинні бути доброзичливі, співчутливі, але достатньо вимогливі. Не забувайте відзначати успіхи дітей, хвалити їх за досягнуті результати.
Бажаємо вам успіхів в заняттях, радості в спілкуванні!
ГРА, ЯК ЗАСІБ КОРЕКЦІЇ МОВЛЕННЄВИХ ПОРУШЕНЬ.
Важливу роль у виправленні мовленнєвих недоліків займає гра. Адже гра – супутник дитинства, провідна діяльність, під час якої коригується та розвивається дитяче мовлення й особистість вцілому. Яку гру вибрати , щоб вона була не лише цікавою, а й корисною для дитини? Як методично правильно організувати й провести її, дотримуючись певної системи? Під час проведення ігор різних типів із мовленнєвими завданнями вам допоможуть запропоновані правила , які були виведені , спираючись на методику О.Барташнікова:
• пам’ятайте, саме що в дошкільний період мовлення дитини розвивається найінтенсивніше , а головне воно сприятливе для подолання мовленнєвих вад. Тому чим раніше ви звернетеся по допомогу до спеціаліста , тим швидше дитина оволодіє правильним мовленням.
• Організуйте постійне, добре освітлене робоче місце. Акуратно і зручно розмістіть ігровий матеріал, приберіть зі столу зайві речі, вимкніть радіоприймач і телевізор, подивіться на годинник, щоб зорієнтуватися , скільки часу триватиме заняття-гра.
• Не забувайте, що дитина тільки-но починає вчитися правильно розмовляти, і ваше завдання – допомогти їй у цьому.
• Під час виконання ігрових завдань у неї ( особливо на початкових етапах) можуть виникати труднощі . Не акцентуйте увагу на цьому, не дорікайте , коли в неї щось не виходить , якщо чогось вона не вміє. Не повторюйте за малюком неправильну вимову звуків.
• Розмовляйте з ним тільки правильно та своєчасно виправляйте.
• Кожна дитина – індивідуальність . ЇЇ розвиток відбувається за власними законами. Тому не порівнюйте свого малюка з однолітками, які можливо, випереджають його у своєму розвитку.
• Ніколи не відмовляйте дитині в проханні погратися з нею. Спочатку самі ознайомтеся зі змістом гри, її правилами і тільки потім своїми словами поясніть дитині , як грати в цю гру. Якщо потрібно проведіть попередню бесіду . Так ви емоційно підготуєте малюка до гри. Запропонуйте йому віршик, загадку, лічилку, закличку. Хай малюк вивчить їх разом із вами. Заохочуйте словесну творчість дітей, спонукайте їх до складання закличок та лічилок до ігор. Радійте кожному успіхові дитини разом з нею.
• Якомога більше розмовляйте з дитиною, спонукайте її до запитань. Пояснюючи говоріть чітко , виразно, спокійно. Переконайтесь , що малюк розуміє значення всіх слів . За потреби у присутності дитини зверніться до словника.
• Ігрові завдання не повинні бути занадто простими ( малюкові нецікаво їх виконувати ) чи складними ( дитина відчуватиме невпевненість у своїх силах). Добирайте навантаження таким чином , щоб воно відповідало вікові, мовленнєвим і психофізичним можливостям дитини, було цікавим та доступним для сприймання. Фантазуйте, придумуйте власні варіанти ігор, аналогічні тим, які викликають особливі труднощі у вашої дитини. Адже найкраще знаєте свого малюка саме ви.
• Пам’ятайте, що у дошкільників із мовленнєвими порушеннями страждають всі психічні процеси.Тому під час мовленнєвих завдань дитині потрібно давати більше часу для роздумів. Не слід підганяти її з відповіддю, краще повторити завдання ще раз і тільки після невдалих багаторазових спроб натякніть в якому напрямку слід шукати вирішення цього завдання. Виявляйте свою кмітливість.
• Може статися , що дитина не спроможна виконати завдання. Запропонуйте їй полегшений варіант. Якщо ж і він не дається – відкладіть гру і поверніться до неї завтра. Коли і наступного разу вона не зможе виконати завдання , незважаючи на ваші натяки й підказки, докладно поясніть спосіб вирішення , запропонуйте спочатку легший, а потім ускладнений варіант. Через деякий час варто повернутися до цієї гри, аби переконатися, що дитина справді добре засвоїла навчальний матеріал.
• Не примушуйте дитину продовжувати гру, якщо в неї щось не виходить або вона втомилася. Внаслідок примусу у малюка виникає страх перед можливим покаранням, і вся його енергія піде не на розумову роботу, а на подолання небажання продовжувати заняття. Це призводить до того, що дитина часто відволікається, робить багато помилок. Будьте терплячими, не виявляйте негативних емоцій, адже це може призвести до ще більшого ускладнення мовленнєвого порушення – заїкання або неврологічних розладів. Намагайтеся переключити увагу дошкільника на інший вид роботи.
• Якщо ж рівень розвитку дитини не зріс, ви припустилися помилки: підвищили вимоги, використовували занадто складні ігри; залучаючи дитину до ігрової діяльності, користувалися авторитарними методами і це звичайно негативно позначилося на емоційному самопочутті малюка, на його бажанні спілкуватися з вами у процесі гри, на його ініціативності. Проаналізуйте свою тактику і ліквідуйте перешкоди. Запам’ятайте золоте правило організації і керівництва будь-якою діяльністю дитини, в тому числі й грою: дитині має бути цікаво і комфортно!
Тільки за таких умов розвиток усіх сторін особистості малюка буде повноцінним.
• Відзначайте всі досягнення дитини під час гри. Не будьте байдужими та пасивними. Намагайтесь об’єктивно оцінювати свою дитину , відзначайте сильні та слабкі риси її характеру. Лише так ви зможете виявити шляхи використання одних і коригування інших.
• Навчайте за допомогою активної дії і живого невимушеного спілкування. Саме так дитина навчиться правильно розмовляти , опанує рушійні фактори розвитку – три «само»: самоконтроль, самооцінка, способи самовдосконалення.
• Не соромтеся звертатися за допомогою до логопеда. Адже тільки завдяки співпраці логопеда й батьків , використанню цікавих і доступних видів роботи у дітей нормалізується процес оволодіння мовленням.
Мовленнєва гра , за вмілого керівництва з боку дорослих , здатна творити чудеса. Щоденно проводячи ігри зі своєю дитиною , ви переконаєтесь, що саме гра для неї – найефективніший засіб навчання та виховання, коригування й розвитку мовлення, особистості в цілому. Продовжуйте активно шукати відповіді на проблемні питання , спілкуватися з малюком українською мовою , розвивати пізнавальний інтерес, допитливість. Пам’ятайте, що процес навчання мовлення дитини не може грунтуватися на простих однозначних і готових рецептах . Його кінцевий успіх багато в чому визначиться вашим творчим підходом до запропонованого матеріалу. Шановні батьки, не сподівайтесь на швидкий ефект у навчанні, адже малюк тільки-но починає знайомитися з рідною мовою. Отже , батьки, від вас залежить майбутнє ваших дітей. Ви маєте набратися терпіння, зацікавити дитину і, таким чином, включити її у цілеспрямовану роботу. Тільки у співпраці з дитиною ви зможете досягти бажаного.
Шановні батьки!
Пропонуємо вам ігри, які допоможуть вашій дитині подружитися
Із словом,навчать розповідати, відшукувати цікаві слова, а в результаті зробити
мовлення Вашої дитини багатшим і різноманітнішим.
Ці ігри можуть бути цікаві і корисні всім членам сім’ї. В них можна гратися у
вихідні дні, в будні дні вечорами, коли дорослі і діти збираються разом після черго–
вого робочого дня.
Під час гри із словом враховуйте настрій дитини, її можливості і здібності.
Грайте з дитиною на рівних, заохочуйте її відповіді, радійте успіхам і маленьким
перемогам!
«Закінчи речення»
(вживання складнопідрядних речень)
• Мама поклала хліб… куди? ( у хлібницю)
• Брат насипав цукор… куди? ( у цукорницю)
• Бабуся зробила смачний салат і поклала його… куди? ( у салатницю)
• Тато приніс цукерки і поклав їх … куди? (у цукерницю)
• Марина не пішла сьогодні в школу, тому що… ( захворіла)
• Ми включили обігрівачі, тому що… (стало холодно)
• Я не хочу спати, тому що… ( ще рано)
• Ми поїдемо завтра в ліс, якщо… (буде гарна погода)
• Мама пішла на ринок, щоб… (купити продукти)
• Кішка залізла на дерево, щоб…(врятуватися від собаки)
«Кому гостинці?»
( вживання відмінкових форм іменників)
Дорослий говорить, що в кошику подарунки для звірів, але боїться переплутати кому що. Просить допомогти. Пропонуються картинки із зображенням ведмедя, коня, вовка, лисиці, рисі, мавпи, кенгуру, жирафа, слона; птахів — гусей, курей, лебедів. Кому мед? Кому зерно? Кому м’ясо? Кому фрукти?
«Назви три слова»
(активізація словника)
Діти стають в шеренгу. Кожному учаснику по черзі задається питання. Потрібно, роблячи три кроки вперед, давати з кожним кроком три слова-відповіді, не уповільнюючи темпу ходьби.
• Що можна купити? (плаття, костюм, штани)
• Що можна варити? Що можна читати? Чим можна малювати? Що може літа-ти? Що може плавати? Що (хто) може скакати? Та інше.
«Хто ким хоче стати?»
(вживання відмінкових форм дієслова)
Дітям пропонуються сюжетні картинки із зображенням трудових дій. Чим зайняті хлопчики? ( Хлопчики хочуть зробити макет літака) Ким вони хочуть стати? (Вони хочуть стати льотчиками). Дітям пропонується придумати речення із словом хочемо або хочу.
«Зоопарк»
(розвиток зв’язного мовлення).
Діти сідають в коло, отримуючи по картинці, не показуючи їх один одному. Кожен повинен описати свою тварину, не називаючи її, по такому плану:
• Зовнішній вигляд;
• Чим харчується.
Для гри використовується «ігровий годинник». Спочатку крутять стрілку. На кого вона вкаже, той починає розповідь. Потім обертанням стрілки визначають, хто повинен відгадувати описувану тварину.
«Порівняй предмети»
(на розвиток спостережливості, уточнення словника за рахунок назв деталей і частин предметів, їх якостей).
У грі можна використовувати як речі і іграшки, однакові за назвою, але відмінні якимись ознаками або деталями, так і парні наочні картинки. Наприклад, два відра, два фартухи, дві сорочки, дві ложки і т.д.
Дорослий повідомляє, що прислали бандероль. Що ж це? Дістає речі. «Зараз ми їх уважно розглянемо. Я розказуватиму про одну річ, а ти — про іншу. Розказувати будемо по черзі».
Наприклад: Дорослий: «У мене святковий фартух».
Дитина: «У мене робочий фартух».
Дорослий: «Він білого кольору в червоний горошок».
Дитина: «А мій — темно-синього кольору».
Дорослий: «Мій прикрашений мереживними воланами».
Дитина: «А мій — червоною стрічкою».
Дорослий: «У цього фартуха з боків дві кишені».
Дитина: «А у цього — один великий на грудях».
Дорослий: «На цих кишенях — візерунок з кольорів».
Дитина: «А на цьому намальовані інструменти».
Дорослий: «У цьому фартусі накривають на стіл».
Дитина: «А цей одягають для роботи в майстерні».
«Хто ким був або що чим було»
(активізація словника і розширення знань про оточуючий світ).
Ким або чим раніше було курча (яйцем), кінь (лошам), метелик (гусеницею), черевики (шкірою), сорочка (тканиною), риба (ікринкою), шафа (дошкою), хліб (борошном), велосипед (залізом), светр (нитками) та інш.?
«Підбери риму»
(розвиває фонематичний слух).
Дорослий пояснює, що всі слова звучать по-різному, але є серед них і такі, які звучать трішки схоже. Пропонує допомогти підібрати слово.
По дорозі йшов жучок,
По траві біг … (їжачок).
Можна використовувати будь-які вірші або окремі рими.
«Назви частини предмета»
(збагачення словника, розвиток уміння співвідносити предмет і його частини).
Дорослий показує картинки із зображенням будинку, вантажівки, дерева, птаха та інш.
I варіант: діти по черзі називають частини предметів.
II варіант: кожна дитина одержує малюнок і сама називає всі частини
Корисні поради
• Розмовляйте з малюком якомога більше. Ваше мовлення повинно бути граматично правильним, вимовляйте всі слова так, як потрібно, бо вживання “дитячого” мовлення зашкодить формуванню “нормального” мовлення дитини.
• Будьте уважними до того, що намагається сказати вам малюк. Вислуховуйте його та давайте відповіді на усі запитання. Це – запорука успішного подальшого розвитку не лише уміння розмовляти, але й мислити, а також прагнення пізнавати світ.
• Якщо дитина помиляється, коли говорить, ставтеся до цього поблажливо. Помилки – це необхідний етап розвитку мовлення, а ваші критичні зауваження можуть вплинути так, що маля, боячись помилитися, буде розмовляти повільно.
• Розвивайте уміння малюка слухати та бути уважним. Грайте з ним в ігри, які сприяють розвитку уміння слухати та чути: учіть його слухати навколишні звуки та розрізняти їх: “Ось чуєш, їде машина, а це гудить пилосос, а що це? Так, правильно, це йде будильник.” Нехай малюк учиться самостійно розрізняти звуки, відгадувати, що як звучить, а що не звучить.
• Часто діти вміють прекрасно отримувати все бажане зовсім без допомоги слів. Їм буває достатньо вказати пальчиком на омріяний предмет і вимовити магічне слово: “Дай”, як їх бажання відразу здійснюється. Але такий стан справ не може задовольнити потреб малюка в розвитку мовлення, як засобу спілкування з іншими людьми. Розуміти його будете лише ви та найближчі люди. Тому привчайте дитину до того, щоб вона якомога повніше висловлювала свої бажання, говорила нові слова, речення, фрази.
• Учіть дитя невеликим віршикам, казочкам, адже, запам’ятовуючи їх та повторюючи, воно вивчає нові для себе слова, тренує пам’ять і увагу.
• Вчіть малюка будувати зв’язні розповіді про те, що його оточує, описувати малюнки в книжечках. Це сформує таке вміння, як контекстне мовлення, тобто здатність уявити собі події, що мають відбутися, зуміти знайти форму для розповіді про них та висловлення. Для цього, розглядаючи книжечку, ставте маляті запитання: “хто це” (собачка), “яка собачка” (біла, пухнаста, кумедна), “що вона робить” (гризе кісточку) тощо. А тоді, підсумовуючи, складіть коротеньку розповідь за малюнком: це маленька пухнаста собачка, вона має кісточку і гризе її. За деякий час ваша дитина здатна буде сама придумати аналогічну історію, описуючи малюнок, власні іграшки, події, що відбувалися з нею впродовж дня.
• Постійно вводьте нові слова, які зображають предмети навколишнього світу, явища та події. Обов’язково пояснюйте значення нових слів, що зустрічаються в мовленні, оповіданнях чи віршиках, які ви читаєте. А ще можете погратися у “відгадайку”: нехай малюк сам спробує зрозуміти, що означає нове слово. Це буде доступним дитині на третьому році життя.
• Засвоюючи мовлення, дитя починає використовувати його не лише для спілкування з іншими людьми, але й для того, щоб планувати власну діяльність. У нього поступово формується так зване мовлення “для себе”. Одного разу ви помітите, що дитина супроводжує власні ігри незрозумілим бурмотанням, словами, які не звернені ні до кого особисто. Із часом вона не просто коментуватиме, що робить, але й плануватиме словесно свої майбутні дії. Ви допоможете малюку, якщо навчите його розповідати про те, що він планує робити спочатку вам. Запитуйте щоразу: “Що ти хочеш робити? Куди покладеш цю іграшку? Хто буде кататися на машині спочатку: лялька чи ведмедик?” Такі розповіді допоможуть дитині швидше навчитися планувати власні дії, сприятимуть розвитку мислення та внутрішнього мовлення.
Якщо ви приділите розвитку мовлення дитини достатньо часу, сил та уваги, то з часом ваш малюк обов’язково порадує вас чудовою вимовою, умінням гарно розмовляти, правильно будувати речення, в нього виробиться природне чуття мовлення, любов до слова – писаного чи сказаного. Приємного вам спілкування!
Що таке звукова культура мовлення дошкільників?
Важливим завданням мовленнєвого розвитку дітей є виховання звукової культури мовлення. Під звуковою культурою мовлення слід розуміти не лише правильну і чітку вимову всіх звуків рідної мови, правильний наголос, а й уміння користуватися силою голосу, правильний темп, інтонацію, виразність мовлення, мовленнєве дихання та добрий фонематичний слух.
Мовлення дітей дошкільного віку характерне неправильною вимовою звуків: «Кіска зловила миску» (кішка зловила мишку), «лямпочка», «тамвай» (лампочка, трамвай), «суба» (шуба). Це закономірне явище. Більшість дітей не може самостійно опанувати правильну вимову звуків, потребує допомоги дорослих. Але не всі батьки приділяють цьому серйозну увагу. Декому з них навіть подобається спотворена вимова звуків, і вони намагаються розмовляти з дитиною «по-дитячому», повторюючи її помилки.
Так, Тарасик двох з половиною років називає себе «Таясиком», рибу — «іпкою».
Мати ласкаво звертається до малюка:
— Тясик, ти іпки хочеш? Хлопчик несподівано відповідає:
— Іпки не ходу, я іпки хоцу.
Мати здивована: хоче чи не хоче син риби?
Справді, чому Тарасик так сказав? Відповідь проста — хлопчик не розуміє мовлення батьків, які намагаються говорити з ним «по-дитячому», він добре знає, що таке «риба» і намагається вимовити саме це слово, хоча в нього воно не виходить. А що таке «іпка» в мовленні дорослих, малюку невідомо, тому він і заперечує, що «іпки», невідомої йому, він не хоче, а хоче «іпки» — риби.
Батьки вважають, що прийде час, і дитина сама навчиться говорити. Якщо ж малюк продовжує говорити (рік-два) з помилками, вони дивуються: «Чому це ти до цього часу не навчився вимовляти «р», треба вчитись. Он Наталка давно вже правильно говорить, а ти не хочеш: Скажи «рука», «трактор». Тарасик зніяковіло повторює: «лука», «тлактол». Незадоволена мати дає вказівку: «Сідай і 30 разів підряд говори «трактор». Згодом запитує: «Ну що, навчився?».
— Ні,— відповідає хлопчик,— не виходить.
Допомогу дітям з важкими вадами мовлення надають спеціалісти-логопеди. Нечітку або неправильну вимову окремих звуків шляхом систематичних вправ з малюком можуть виправити батьки. Не можна вимагати від дошкільника своїми власними зусиллями усувати вади звуковими — малюку це не під силу. Щоб своєчасно виправити вимову, батьки повинні знати ті недоліки звуковимови, які найчастіше зустрічаються в дитячому мовленні.
Розрізняють три види неправильної звуковимови.
Пропуск звуків (ампа замість «лампа»);
Заміна звуків (вампа замість «лампа»);
Спотворення звуків (льямпа).
Пропуск звуків характерний майже для всіх дітей віком до З років. Якщо дитина в одному слові в поєднанні з голосним вимовляє певний звук, а в другому — в поєднанні з приголосним його випускає, то це ще не є вадою мовлення. Наприклад, в слові «молоток» дитина правильно вимовляє звук «т», а в слові «стіл» випускає — «сіл». Деякі діти можуть випускати цілі склади з важкими звуками. Найчастіше пропускаються сонорні — р, л; шиплячі та свистячі: ш, ж, ч, щ, с, з, ц та звуки к і г. Наприклад: рука — уа, зуб — уб, щука — ука, чай — ай, трамвай — тамвай, мотоцикл — моцикл. Такі пропуски, якщо батьки систематично не працюють з дітьми, можуть тривати до 6—7 років.
Протягом дошкільного віку зустрічаються заміни одного звука іншим.
Якщо батьки неуважні до звуковимови дитини, то такі заміни можуть залишатись надовго і з ними дитина може піти до школи. В мовленні дошкільнят найчастіше зустрічається заміна:
шиплячих ш, ж, ч свистячими с, з, ц (шуба—суба, жук — зук, чай — цай);
свистячих с, з, ц шиплячими ш, ж, ч (сани — шани, зима — жима, цвях — чвях);
шиплячих і свистячих ш, ж, ч, с, з, ц звуками ф, в, т, д (сад — фад, шапка—фапка, жук — вук, шило — тило, шуба — фуба);
звуків к, г звуками т, д (кулак — тулак, гуска — дуска);
звука р звуками л, й (рука — лука, рама — йама), звука л звуками р, ль, й (мило — миро, мильо, мийо);
звуків р, л звуками в, г (рак— вак, лоб – воб, рама — гама).
До порушення звуковимови належить і спотворена вимова звуків, неправильна їх артикуляція. Діти 3—4 років пом’якшують всі приголосні звуки (льозецька — ложечка, мамоцька — мамочка). Спостерігається нечітка вимова приголосних звуків, наближення одного звука до іншого, їх уподібнення (собака — бабака, гуляти — ляляти), що призводить до спотворення слова. Досить часто зустрічається міжзубна вимова звуків с, з, ц, ш, ж, ч, щ, т, н, д, л; бокова вимова звуків з, с, ц, ш, ж, щ, р; носова вимова с, з, ц, ш, ч, ж, щ, л, р. Така вимова звуків, якщо своєчасно не звернути на неї увагу, може залишитись на все життя.
Чиста і правильна вимова звуків залежить від багатьох чинників. Значну роль відіграють індивідуальні особливості дитини, стан її психічного розвитку. Щоб засвоїти звук, його слід правильно почути і відтворити.
Але у більшості дітей дошкільного віку вади звуковимови спостерігаються і тоді, коли немає пошкоджень мовленнєвого апарату. Вони пояснюються особливостями його будови.
Виправлення недоліків звуковимови та формування правильної і чіткої вимови звуків повинно набути характеру певної системи. В неї входять насамперед допоміжні вправи з розвитку мовленнєвого слуху та слухової уваги, мовленнєвого дихання, гімнастики для язика.
Вправи та ігри на розвиток мовленнєвого слуху і слухової уваги.
Гра «Впізнай звук». Підібрати слова з близькими за звучанням звуками
(ш, с, з ,ц, ж) і запропонувати дитині: «Я буду називати слова, а коли почуєш в слові звук «ш», плеснеш в долоні». Дорослий, називає слова: «сумка», «шум», «суп»), або слова на звук ж («жук», «зуб», «жінка», «замок»), дитина ж плескає в долоні, тільки почувши потрібний звук.
Гра «Телефон». В умовах сім’ї в цій грі повинні взяти участь, всі члени сім’ї: дорослі і діти. Для гри підбираються слова з шиплячими (ж, ш, ч, ш) та сонорними звуками (р, л, м, н). Ведучий (може бути і дитина) говорить пошепки слово на вухо, яке передається далі, останній вголос називає почуте слово. Якщо слово спотворене, з’ясовується, хто неправильно почув слово.
«Доручення». На віддалі 5—6 метрів дитині дається пошепки доручення принести потрібну річ. Наприклад: «Принеси мені миску», «Принеси Мишку», або «Покажи зуби…, губи… ».
Аналогічно проводиться ігрова вправа «Впізнай, яке я слово сказала». Дорослий на певній відстані (6—7 м) вимовляє впівголоса слово, дитина його повторює.
Корисним для розвитку слухової уваги є вправи типу «Послухай, про що говорить кімната» (хтось стукнув, рипнули двері, бій чи хід годинника, шум мотора холодильника, булькіт води в крані…), «Послухай, про що говорить вулиця, парк, ліс» (спів пташок, шум вітру, голоси людей…)
Вправи на розвиток мовленнєвого дихання.
Значне місце в роботі з дітьми з мовленнєвими вадами посідають дихальні вправи.
Мета дихальної гімнастики:
• навчити дітей правильно дихати носом;
• впливати на нервову систему,поліпшувати дренажну функцію легенів, бронхів;
• збільшити обсяг легенів і відновити повноцінне зовнішнє дихання;
• виробити довгий цілеспрямований видих;
• підвищувати загальний тонус організму.
Під час виконання дихальних вправ, потрібно обов’язково вдихати носом, а видихати ротом, що сприяє розвитку дихальної мускулатури, особливо м’язів, які забезпечують глибокий видих.
33
З метою успішного опанування дихальною гімнастикою необхідно дотримуватись таких правил:
• Дихати із задоволенням, тому що позитивні емоції мають певний оздоровчий ефект;
• Концентрувати увагу на дихальних вправах, що збільшує позитивний вплив;
• Дихати треба повільно;
• Виконувати кожну вправу не довше, ніж вона приносить задоволення;
• Дихати носом.
Кожна дихальна вправа складається з шістьох послідовних етапів, а саме:
• Прийняти позу і зафіксувати її.
• Розслабитися.
• Зосередитися на вправі, що її виконують.
• Зробити глибокий вдих.
• Виконувати дихальну вправу.
• Відпочити після вправи, змінити позу.
Гра «Кулька». Цю вправу бажано робити спочатку лежачи (щоб дитина повністю розслабилася), а потім сидячи чи стоячи. Вдих через злегка відкритий рот (живіт надувається, як кулька, плечі не піднімати). Видих через вільно відкритий рот, неначе кулька повільно здувається. Рух живота контролюється рукою. Цю ж вправу повторити з подовженим видихом на звуки (А, О, У, И). Видих під час вимови цих звуків повинен бути спокійним і безперервним.
Гра «Задуй свічку». Короткий спокійний вдих носом, потім пауза (затримати дихання на 1-2 сек.) і довгий безперервний видих через ледве зімкнуті губи з промовлянням «пф», начебто гасячи свічку (дути можна на пальчики).
34
Гра «Літак». Покладіть дитині на долоньку маленький шматочок ватки чи
паперу. Тримаючи долоню з ваткою на рівні рота, дитина повинна подути на «літак», щоб він полетів. Чим далі полетіла ватка, тим краще дитина зробила вдих і видих.
Гра «Нюхаємо квіточку». Навички правильного вдиху і видиху добре відпрацьовувати на таких вправах: дати дитині понюхати квітку, духи, фрукти.
Гра «Усі мовчать». Зробити вдих, а видихнути на звук “з”, доторкнувшись вказівним пальцем до губ, неначе попросити тиші.
Гра «Де дзвенить комарик?» Дитина, сидячи на стільці, одночасно з поворотом тулуба праворуч-ліворуч робить довгий видих на звук з-з-з-з.
Гра «Гарячий чай». У дитини в руках чашка, дитина робить вдих носом , а на видиху дує в чашечку, вимовляючи пошепки ф-ф-ф-ф, начебто студить гарячий чай.
Гра «Кораблик». Налийте в миску води, покладіть на воду паперовий кораблик, і запропонуєте дитині “допомогти” кораблику переплисти на іншу сторону миски. Дитина робить вдих носом, а на видиху вимовляє «пф» і дує при цьому на кораблик. Чим дужчий повітряний струмінь, тим далі попливе кораблик.
Гра «Дми на метелика». Дорослий виготовляє паперового метелика, прив’язує його до палиці, тримає у дитини над головою і пропонує дмухати на нього.
Гра «На гойдалці». На горизонтальній нитці прикріплюють різнокольорові паперові фігурки ляльок, влаштовують «гойдалку» і малюк силою видихуваного повітря розгойдує їх.
Піддування папірців: кальку або тоненький папір нарізати дрібненькими шматочками і запропонувати дитині дмухати на них.
Перекочування силою видихуваного повітря ватної кульки на поверхні столу.
Задування свічки на відстані та надування бульбашок на воді (дитина дмухає з такою силою, щоб на поверхні води утворились бульбашки).
Можна використати і такі вправи, як «рубання дров» з промовлянням на видиху «ух-ух», здування кульбаби на прогулянці «дід чи баба», надування кульок, дитячих гумових іграшок, прокочування олівців силою повітря та ін.
Під час цих вправ батькам треба слідкувати за правильним диханням дітей. В 3—4 роки тривалість видиху повинна забезпечувати вимову фрази в 2—З слова («один, два, три»), в 5—6 років — в 3—5 слів («один, два, три, чотири, п’ять»). Тривалість між видихом і новим вдихом повинна дорівнювати фразі «достатньо, ще раз». Ще до школи батькам слід навчити дитину правильно користуватись мовленнєвим диханням в активному мовленні; виробити уміння говорити плавно, короткою фразою на один видих.
Довжина фрази (речення) залежить від віку дитини. В 3—4 роки за один видих дитина може вимовити 2—4 слова («Ліда взяла ляльку»), в 5—6 років — 4—5 слів («Мишко взяв машину, м’яча і ведмедика»). Дорослим треба слідкувати за тим, щоб дитина не піднімала плечей, вдихала через рот і ніс, не можна пропонувати їй «дихай сильніше», в такому випадку мовленнєве дихання порушується.
Вправи для гімнастики язика мають свою специфіку в залежності від звуків, які слід поставити дитині. Окрім вправ, батьки можуть використати ігри на звуконаслідування, такі, як «Гуси-гуси», «Коники», «Пузир»,
«Горобчики», «Довгоносий журавель», «Воронята». Наприклад, гра «Коники». Краще об’єднати в цій грі двох дітей. Дорослі вивчають слова разом з дитиною:
Стук, грюк, тра-та-та,
Відчинились ворота,
Виїжджаєм з двору ми,—
Но, поїхали…
«Коники» встають зі стільчиків і «їдуть» повільним кроком, імітуючи тупіт коней: «цок-цок-цок». На слова «приїхали» зупиняються і промовляють: «Тпру…». Дорослий дає вказівку: «Коні пасуться» — повільно коники ходять, промовляють «і-го-го».
Батьки можуть самостійно скласти і запропонувати дитині розповіді з звуконаслідуванням. В одній розповіді може бути 5—6 звуконаслідувань. Розповідати краще від першої особи. Наприклад: «Коли я була маленька, у нас біля хати був великий сад. Ввечері я завжди любила сидіти в садочку з моєю бабусею. У саду тихо, тільки чути, як вітерець листям шелестить: «ш-ш-ш-ш». Іноді пролетить птах: «шух-шух», а мені здається, що це змій Горинич завітав до нас у садок. І я звертаюсь до бабусі з проханням розповісти мені казку. А вранці я сама гуляла по садочку, слухала спів пташок: «цвірінь-цвірінь», «тьох-тьох-тьох», спостерігала, як бджоли збирали мед на квітах: «дз-дз-дз»… Одного разу я почула під кущем пихкання: «пих-пих-пих», нахилилась і побачила їжака…».
Після розповіді пропонують дитині повторити звуконаслідування.
Дошкільнята люблять жартівливі віршики з повтореннями окремих складів:
Язик угору — ша, ша, ша;
Наша Маша в ліс пішла.
Язик донизу — са, са, са;
Укусила ніс оса.
Жа, жа, жа — ми побачили вужа.
Жу, жу, жу — по галявині ходжу.
Жи, жи, жи — мені допоможи.
Жі, жі, жі — гострі ножі.
Ра, ра, ра — висока гора.
Ру, Ру, Ру — хліб я беру.
Ар, ар, ар — загудів комар.
Ор, ор, ор— росте мухомор.
З дітьми старшого дошкільного віку (6-й і 7-й роки життя) доцільно вивчати скоромовки на ті звуки, які дитина вимовляє нечітко. Наприклад, скоромовки на звуки з, с, ш, ч, ж.
«Семен віз сіно»
«Старшому сину пошили сині штани»
«Всіх скоромовок не перемовиш, не перевискоромовиш»
«Золоті жолуді зовсім пожовтіли».
На звуки р, л:
«Орел на горі, перо на орлі»
«Білі барани грали на барабані»
«На дворі трава, на траві дрова, раз дрова, два дрова, три дрова»
«Летів перепел перед перепелицею, перед перепеленятами»
«Лелека, лелека, літаєш далеко».
Послідовна і систематична робота з дитиною в сім’ї над формуванням звуковимови допоможе своєчасно виправити мовленнєві вади, досягти на кінець дошкільного віку чіткої вимови всіх звуків рідної мови.
Шановні батьки, також пам’ятайте:
Щоб виробити гарну дикцію в дитини, забезпечити чітку й благозвучну вимову, ми пропонуємо вам приділити увагу іграм для розвитку мовленнєвого подиху й фонематичного слуху. Граючи з дитиною, треба чітко й правильно вимовляти звуки в слові, звертаючи увагу малюка на правильну вимову.
Жирафа i мишеня
Мета: формування мовного подиху й правильної звуковимови.
Хід гри:
Дитина стоїть прямо, потім встає на коліна, піднімає руки вгору, тягнеться й дивиться на руки — вдих («У жирафи зріст великий…»). Присідає, обхопивши руками коліна й опустивши голову, — видих із вимовою звука ш-ш-ш («…А малий — у мишеняти»).
Потім дитина йде й одночасно вимовляє:
Мишеня й жирафа — друзі,
Пішли разом погуляти.
У жирафи зріст великий,
А малий — у мишеняти.
(Повторити 6—8 разів.)
Рiзнокольоровi снiжинки (вік — 4 роки)
Мета: розвиток координації та дрібної моторики рук, вплив на центри мовлення, формування акуратності.
Матеріал: фломастери, білий папір, ножиці.
Хід гри:
Дорослий показує, як виготовити сніжинки з аркушів паперу, вирізаючи їх.
39
Після того як дитина зробить багато сніжинок, він говорить, що вони вийшли хоч і різні, але однокольорові. Тут прийшли друзі-фломастери й подарували сніжинкам різнокольорові сукні. Дорослий разом з дитийною розфарбовує сніжинки. Оскільки сніжинки виходять ажурними, необхідно, щоб папір був міцним.
Рухи із зафарбовування впливають на розвиток дрібної моторики рук.
Лиса Патрикiвна
Мета: формування правильної артикуляції щелеп і колоротової мускулатури в спокої.
Матеріал: дошка («місток») або широка стрічка, маленькі сушки або печиво.
Хід гри:
«Місток»-дошка лежить на підлозі. Дитина йде містком, відкриває рота, вис уває язик, на кінчик якого дорослий кладе крекер. Пройшовши місток, дитина з’їдає печиво.
Веселий папуга
Мета: розвиток звуко-фонематичного аналізу, формування почуття ритму, розвиток здатності звуконаслідування.
Хід гри:
Ведучий промовляє складові ряди з відстукуванням або відплескуванням кожного складу.
Дитині говорять: «Ти — веселий папужка, а папужки повторюють кожне слово. Чи зможеш ти повторити за мною та відстукати ребром долоні кожне слово? Будь уважний».
Дитина й ведучий сидять одне проти одного за столом. За командою дитина починає відстукувати й повторювати склади:
а) однакові — ра-ра-ра;
б) зі зміною темпу (повільно — швидко) — ра-ра-ра-ра — ра-ра-ра-ра — ра-ра-ра — ра-ра-ра; ра-ра-ра-ра;
в) із нарощуванням ряду — па — па-па — па-па-па — папа па¬па — па-па-па-па-па.
Необхідно стежити за досягненням координації голосу й рухів.
Водичка
Мета: розвиток мовленнєвого подиху (проголошення звука на одному видиху, протяжно), формування правильної вимови звука «с».
Матеріал: кран із водою, картинка із зображенням дітей, що вмиваються.
Хід гри:
Дорослий відкриває кран із водою та звертає увагу дитини на те, як «співає» вода, що тече(с-с-с). Потім показує картинку із зображенням дітей, що вмиваються, і читає забавлянку:
Водичко, водичко,
Умий моє личко,
Щоб блищали вічка,
Червоніли щічки,
Щоб сміявся роток,
Щоб кусався зубок!
Дорослий разом із дитиною повторює потішку три-чотири рази й на закінчення гри пропонує малюкові «проспівати» пісеньку водички. Дитина співає «довгу пісеньку», тобто вимовляє звук «с» протяжно.
Артикуляційна гімнастика
Мета артикуляційної гімнастики – розвиток рухливості органів мовленнєвого апарату, відпрацювання правильних, повноцінних рухів артикуляційних органів необхідних для правильної вимови звуків.
Артикуляційну гімнастику бажано проводити щоденно, відводячи на неї від 5 до 15 хвилин, в залежності від віку дитини. Не перевантажуйте дитину, не вимагайте від неї виконання всіх вправ під час одного заняття.
Перед початком роботи Вам необхідно показати дитині вправу та пояснити її виконання. Для того, щоб дитина проявила цікавість до артикуляційної гімнастики, її слід проводити в ігрові формі. Наприклад: “Язичок живе у своєму будиночку – ротику. Як і в будь-якому будинку у ньому теж є свої дверцята – це губи і зуби. Подивись, як я можу відчиняти і зачиняти дверцята у своєму будиночку, а тепер спробуй ти. Язичок дуже веселий і любить перетворюватися на різні речі (вправи “Лопаточка”, “Чашечка”, “Голочка”, “Трубочка”, “Гірка”). А ще він, як і всі діти любить гратися – гойдатися на гойдалці вгору-вниз, вгору – вниз (вправа “Гойдалка”), грати в хованки (вправи “Змійка”, “Годинник”). Та, мабуть, як і ти він великий ласун, любить поласувати чимось смачненьким (Вправа “Смачне варення”). А як швидко він вміє скакати на конячці (Вправа “Конячка”)!”
Виконувати артикуляційну гімнастику слід перед дзеркалом, щоб дитина бачила і ваше обличчя і своє, та могла контролювати виконання вправ.
Частіше хваліть дитину, викликайте позитивний настрій при виконанні артикуляційної гімнастики. Ні в якому разі не сваріть дитину, якщо у неї щось не виходить, або виходить не вірно, це може призвести до того, що дитина взагалі відмовиться виконувати вправи. Звичайно, спочатку дитині буде важко, але через деякий час Ви помітите, що рухи стали вже менш напруженими та чіткими.
1. „Лопаточка”. Широкий язик висунути, розслабити, покласти на нижню губу. Слідкувати, щоб язик не тремтів. Утримувати 10-15 с.
2. „Неслухняний язичок”. Широкий язик покласти на нижню губу та промовляти “пя-пя-пя”, неначе похлопувати свій “неслухняний язичок” верхньою губою.
3. „Чашечка”. Рот широко відкрити. Широкий язик підняти угору. Потягнутися до верхніх зубів, але не торкатися їх. Утримувати в такому положенні 10-15 с.
4. „Голочка”. Рот відкрити. Язик висунути далеко вперед, напружити його та зробити вузьким. Утримувати в такому положенні 15 с.
5. „Гірка”. Рот відкрити. Бокові краї язика притиснути до верхніх кутніх зубів. Кінчиком язика доторкнутися до нижніх передніх зубів. Утримувати в такому положенні 15 с.
6. „Трубочка”. Висунути широкий язик. Бокові краї язика завернути угору. Подмухати в отриману трубочку. Виконувати в повільному темпі 10-15 разів.
7. „Годинник”. Висунути вузький язик. Тягнутися язиком поперемінно праворуч – ліворуч. Рухати язиком з куточка рота в повільному темпі під лічбу. Виконати 10-15 разів.
8. „Конячка”. Присмоктати язик до піднебіння, клацнути язиком. Клацати
повільно, сильно. Розтягувати під’язикову зв’язку. Виконати 10-15 разів.
9. „Грибок”. Відкрити рот. Присмоктати язик до піднебіння. Не відриваючи язик від піднебіння сильно відтягнути вниз нижню щелепу. Зробити 10-15 разів. На відміну від вправи „Конячка” язик не повинен відриватися від піднебіння.
10. „Гойдалка”. Висунути вузький язик. Тягнутися язиком почергово спочатку до носа, потім до підборіддя. Рот при цьому не закривати. Вправа проводиться під лічбу 10-15 разів.
11. „Смачне варення”. Висунути широкий язик, облизати верхню губу та заховати язик у глиб рота. Повторити 10-15 разів.
12. „Змійка”. Рот широко відкрити. Язик сильно висунути уперед, напружити, зробити вузьким. Вузький язик максимально висунути вперед та заховати у глиб рота. Рухати язиком в повільному темпі 10-15 разів.
13. „Маляр”. Висунути язик, рот трохи відкрити. Облизувати спочатку верхню, а потім нижню губу по колу. Виконати 10-15 разів, змінюючи напрям.
Не обов’язково робити всі вправи за один раз. Добре приділяти гімнастиці 3-5 хвилин кілька разів на дня, якщо дитина хоче більше – на здоров’я! Приділіть багато уваги цікавій організації гімнастики, постарайтеся зацікавити дитину, щоб не примушувати її, щоб з мовленнєвими рухами не асоціювався негативний настрій.
Успіхів!
Пальчики допомагають говорити .
Перша іграшка дитини — її ручки та пальці. Приходить той час, коли мама помічає, що її маленька дитина, якій уже 3- 4 мiсяцi, розглядає свої пальчики, руки, рухає ними, бавиться протягом тривалого проміжку часу. Малюк пізнає навколишній світ через своє тіло. Чим більше дитина рухає своїми пальчиками, тим більше розвиваються мозкові структури.
Ще у II тисячолiттi до н. е. китайські мудреці знали, що існує взаємозв’язок між рухами пальців, кисті та розвитком мислення. Сучасні дослідження фiзiологiв підтверджують існування такого зв’язку. Манiпуляцiї рук впливають на функціонування центральної нервової системи, розвиток мовлення. Прості рухи кистей допомагають зняти загальне напруження, а також власне з рук, розслаблюють губи, що сприяє поліпшенню вимови звуків, розвитку мовлення дитини.
Кожен з пальців руки має своє представництво у кopi великих півкуль головного мозку. Розвиток pyxiв пальців передує появі артикуляцiї складів. Таким чином, мовлення перебуває у прямій залежності від розвитку дрібної моторики руки.
Народна мудрість здавна зберігає знання про доцiльнiсть використання iгop з пальчиками. У різних культурах зустрічаються народні ігри для малюків, у яких активно задiянi руки та пальці. „Пальчикові” ігри — вiршованi рядки, що ілюструються за допомогою ритмічних pyxiв рук, пальчиків. Ігри з пальчими допомагають батькам не тільки розвивати мовлення та iнтeлектуальнi здiбностi дитини, а й приносять задоволення від проведеного разом часу, допомагають у хвилини плачу, стають у
пригоді для створення ритму впродовж дня. Пропонуючи малюку таку гру, важливо відразу створити її настрій, правильно вимовляти кожен звук, продумати вci рухи заздалегідь i поступово її повторювати. Особливу paдicть приносить дитині ситуація, коли вci члени сім‘ї разом відтворюють гру. Спочатку вона може тільки спостерігати за тим, як батьки граються у „пальчикову” гру, поступово включаться у гру окремими звуками та рухами. Важливо, щоб вiдповiдна гра повторювалась упродовж певного проміжку часу. Наприклад, гру присвячено весні протягом 2-х перших весняних тижнів. Потім на зміну приходить нова „пальчикова” гра, пов‘язана з певною подією, святом, періодом року. Можна виділити певний час для „пальчикової” гри. Наприклад, перед сніданком, коли лунають слова з гри, гортань дитини вібрує, повторюючи вci звуки, спершу беззвучно, а через деякий час з‘являться відтворені склади i слова із запропонованої гри. Hacтає i той момент, коли малюк разом з вами показує гру з пальчиками. Світ „пальчикових” iгop дapyє радість i малятам, i батькам.
“Пальчикові” ігри до скарбнички батьків та малюків
Перший пальчик — наш дiдycь,
Другий пальчик — то бабуся,
Третій пальчик — наш татусь,
А четвертий — то матуся,
А мізинчик — буду я,
Ось і вся моя сім´я
(Показуємо на пальчик та кажемо: „перший пальчик…”, i продовжуємо гру, загинаючи кожен пальчик).
Задрімав мізинчик трішки,
Безіменний — стриб у ліжко,
А середній там лежить,
Вказівний давно вже спить.
Вранці вci вони схопились враз —
В дитсадочок бігти час.
(По черзі загинаємо пальчики до долоні. Потім великим пальцем торкаємося всіх інших — „будимо”. Розкриваємо всі пальці „враз”).
На роботу
Старший встав — не лінувався.
Вказівний за ним піднявся —
Розбудив сусід його.
Той — свого, а той свого.
Встали вчасно вci брати —
На роботу треба йти.
(Стиснути пальчики в кулачок. По черзі розгинати їх, починаючи з великого. А зі словами: „Встали вчасно вci…” широко розставати nальцi).
Доброго ранку
Доброго ранку, сонце привітне!
Доброго ранку, небо блакитне!
Доброго ранку, у небі пташки!
Доброго ранку тобі i мeнi!
(Пальцями правої руки по черзі „вітатися” з пальцями лівої руки, торкаючись один до одного кінчиками).
Спечем хлібчик
Спечем, спечем хлібчик
Дітям на обiдчик.
Найбільшому — хліб місити,
А тобі — воду носити,
А тобі — в печі палити,
А тобі — дрова рубати,
А малому — замітати.
Тільки хліба напекли — танцювати почали.
Це робота не легка — витинати гопака.
(Розгинаємо пальчики, починаючи з великого. Імітуємо пальчиками танок).
Пташенята в гнiздi
Полетіла пташка-мати
Малюкам жуків шукати.
А малята не літають —
Із гніздечка виглядають.
(Bci пальці правої руки обхопити долонею. Утворити „гніздо”. Коли ворушити пальцями правої руки, створюється враження, що у „гнiздi” живі пташенята).
Kвіткa
Сяє сонечко привітне –
Kвіткa з пуп‘янки розквітне.
(Пучки пальців обох рук зімкнути. Долоньки трішки круглясті, схожі на пуп‘янок. Нижні частини долонь притиснути одну до одної, а пальці широко розставити по колу i трохи вигнути. Утворюється велика квіткa, що розпустилася).
Хрущ
Я — малий веселий хрущ.
Мене знає кожен кущ.
Маю я красиві вуса
І нічого не боюся.
(Стиснути кулачок. Вказівний палець i мізинець розвести в рiзнi боки („вуса”). Ворушити вусами).
Квіточка
Під снігом квiточка росте,
Красу на землю принесе,
Промінчик доторкнеться
І квітка усміхнеться.
(Показати руками шар снігу. Пoтiм утворити руками квітку й торкнутися до її пелюсток, показуючи „промінчик”. Далі квітка потроху розкриває пелюстки).
Віяло
В літню спеку віяло
Вітерцем повіяло.
3 нами вітерець погрався –
І у віяло сховався.
(Зображати руками віяло. Потім пальчики ховаються в кулачок).
Також сприяє розвитку дрібної моторики предметна діяльність:
1. Застібання і розстібання гудзиків,
2. Шнурованіе черевик,
3. Ігри з мозаїкою,
4. Ігри з конструкторами,
5. Перебирання круп, зерен.
Звертайте увагу на опанування дитиною простими вміннями – тримати ложку, чашку, олівець, вмиватися.
МАСАЖ – ЗАДОВОЛЕННЯ ДЛЯ ДВОХ
Всі батьки бажають для своїх дітей тільки найкращого. Вони роблять все, щоб їх дитина росла здоровою, щасливою, активною і допитливою.
Допомогти розвитку малюка допоможе профілактичний масаж, який може робити будь-який з батьків. Про користь масажу для немовлят сказано багато.
Вчені довели, що регулярний масаж сприяє правильному фізичному розвитку дитячого організму.
Під час масажу від шкіри до кори головного мозку надходять імпульси, які надають тонізуючий вплив на центральну нервову систему. Завдяки цьому у збудливих і нервових дітей нормалізується поведінка і сон. Крім того, масаж благотворно впливає на стан шкіри, нормалізує функції шлунково-кишкового тракту. Словом, робить позитивний вплив на весь організм дитини.Крім профілактичного, розрізняють ще й лікувальний масаж. Його призначає педіатр, і виконує спеціально навчений масажист. Залежно від показань такий масаж може підвищити або знизити тонус м’язів малюка. Наприклад, якщо ваша дитина погано тримає голову в чотири місяці, значить у неї знижений тонус. Спеціальні масажні вправи допоможуть нормалізувати тонус і стабілізувати розвиток малюка на даному етапі.
Профілактичний масаж не вимагає спеціальних знань. Його легко може виконати мама або тато. Все, що для цього буде потрібно – гарний настрій батьків і дитини, тепле приміщення, рівна поверхня (ліжко, диван або пеленальний столик) і взаємне прагнення до спілкування.
Природно, у кімнаті повинно бути досить тепло (не нижче 22), перевірте, чи закриті кватирки, щоб уникнути протягів. Тривалість масажу залежить від настрою вашого малюка. Якщо він вередує, краще перенести процедуру на годину-дві.
При позитивному настрої масаж може тривати до 20 хвилин. Добре було б проводити масаж не раніше, ніж через годину після годування, або між годуваннями. У більш старшому віці, коли малюк зрозуміє всю красу гри, масаж стане одним з її проявів.
Використовуйте масажні вправи для спілкування зі своїм малюком. Нехай він через ніжні дотики відчує вашу любов і турботу.
Для кожного віку (від місяця до трьох, від трьох до чотирьох, з чотирьох до шести і з шести до дев’яти місяців) існує свій комплекс масажних вправ.
Так, у шість місяців вже відпадає необхідність у масажі рук і ніг, тому що до цього віку тонус кінцівок остаточно нормалізується. Чого не можна сказати про масаж долонь і ступень, який необхідний для правильного розвитку дрібної моторики. Тим не менше, точно слідувати рекомендаціям згаданих комплексів зовсім не обов’язково.
Техніка профілактичного масажу не має великого значення. Легкими погладжуючи ми рухами погладжуйте обличчя і тільце дитини. Погладжуйте груди, животик, спинку, сіднички малюка.
Крім погладжування використовуйте також розтирання і легке постукування, кожен з цих прийомів чергуйте з погладжуванням. Не забувайте розмовляти з дитиною, придумайте кумедний віршик-лічилку, яка стане частиною вашої гри під назвою «масаж».
Ваші ніжні дотики і приємний знайомий голос – все, що потрібно, щоб малюк відчув себе щасливим.
Тест «Чи достатньо уваги ви приділяєте розвитку мовлення дитини»
Шановні батьки!
Мабуть, вас цікавить, наскільки ви приділяєте увагу розвитку мовлення дитини.
Пропонуємо відповісти на питання тесту. Ви беріть відповіді та підрахуйте кількість ваших відповідей.
1. Чи маєте ви достатньо вільного часу для роз мови з дитиною?
(Так, не завжди, ні)
2. Чи втручаєтеся у дитячу розповідь, щоб ви правити мовленнєву помилку?
(Так, не завжди, ні)
3. Чи обговорюєте з дитиною почуте, побачене (казки, телепередачі і т. ін)?
(Так, не завжди, ні)
4. Чи слідкуєте ви за правильністю вашого мов лення?
(Так, не завжди, ні)
5. Чи використовуєте мовленнєві ігри, завдання, впра ви?
(Так, не завжди, ні)
6. Чи вживаєте у власному мовленні прислів’я, загадки, забавлянки, пісні, заклички?
(Так, не завжди, ні)
7. Чи завжди даєте відповіді на запитання дити ни?
(Так, не завжди, ні)
8. Чи завжди пояснюєте дитині незрозумілі сло ва?
(Так, не завжди, ні)
9. Як часто влаштовуєте «подорожі в природу» з метою спілкування з дитиною?
(Так, не завжди, ні)
10. Чи слідкуєте ви за новими дитячими видання ми?
(Так, не завжди, ні)
Відповідь «так» оцінюється у 2 бади, «не за вжди» — в 1 бал, «ні» — 0,5 бали.
• Від 15 до 20 балів. Ви чудово розумієте, що мов леннєвий розвиток дитини — один з основних чинників становлення особистості. Тому ви приділяєте цьому виду діяльності достатньо часу. Ви на правильному шляху. Так тримати! Приділяючи час і увагу дитині зараз, ви за кладаєте «міцний фундамент» для її майбут нього.
• Від 8 до 14 балів. Ви розумієте, що розвиток мов лення — один з найважливіших аспектів роз витку дитини. Але за браком знань або часу ви приділяєте дитині недостатньо уваги.
Для кращого результату звертайтеся по інфор мацію до спеціалістів (вчителя-логопеда; вихователя, психолога), фахових видань або Інтернету. Знайдіть час для спілкування з ди тиною, адже це невичерпне джерело розвитку дитини, скарбниця всіх знань.
• Менше ніж 8 балів. Це дуже тривожний резуль тат. Ви зовсім не приділяєте уваги розвитку мовлення вашої дитини. Пам’ятайте: красива мова вашої дитини — ключ до успіху в май бутньому. Не кожна дитина здатна навчитися самостійно правильно говорити. А їй так хо четься бути не гіршою за одноліток.
Потурбуйтеся про це сьогодні, поки у вашої дн ини не сформувався комплекс неповноцінності:
•використовуйте кожну вільну хвилину для розмови з дитиною;
• постійно стежте за правильністю мовлення ди тини;
• вірші, скоромовки, чистомовки стануть надій ними помічниками у вихованні правильного й виразного мовлення вашої дитини.
Пам’ятайте, що ваше мовлення є взірцем для наслідування. Тому воно має бути правильним.
Правильне мовлення ваших дітей — запорука успішного навчання в школі.
Хай вам щастить, розумні й талановиті батьки!
Вправи за допомогою яких можна розвивати мовлення дитини
1. Чи розглядаєти ви картину, або читаєте книжку, чи слухаєти казку – звертайте увагу на слова, мовленнєві звороти, що рідко зустрічаються у щоденних розмовах; запитуйте дитину, що означає те чи інше слово.
2. Пограйте в гру «Докажи слово»:дорослий читає короткий вірш, а дитина має здогадатися і назвати останне в ньому слово.
3. Пограйте в слова. Це може стати у пригоді під час довгої подорожі у транспорті, походу «у справах» або необхідності полежати у ліжку.
До таких завдань можна віднести наступне:
– якими словами, фарбами можна описати пори року;
– назви слово-предмет, слово-дію, слова-асоціації, слово-кольор, тільки веселі слова;
– розкажи про предмет:який він ( назви якомога більше пркметників); що він може робити( назви якомога більшедієслів); та інш.;
– пограти в гру «Як би я…». Дитині пропонують закінчити речення:
Як би я був Вулецею, то я би… тому що… .
Як би я був Вулецею, то я би… , тому що…
Як би я був Музикою, то я би… , тому що…
Як би я був Дощиком, то я би… , тому що…
Як би я був Мандарином, то я би… , тому що…
– пограти в гру «Добре – погано»:
Що доброго в Бабусі-Ягусі, а що погане?
Що хорошого є у хворобі, а що погане?
Що хорошого є в дощику, а що погане?
Що хорошого в тому що зламався телевізор, а що погане?
– пограти в слова з протилежним значенням (антоніми):веселий – сумний, сильний – слабкий та інш.
– пограти в слова, змінюється тільки один звук:коза – коса, рак – лак, трава – дрова…
4. Запропонувати дитині переказати зміст мультфільму, розповісти казку, переказати текст. Запитати дитину, що більш за все сподобалось і чому. Попросити дитину описати героя, який їй сподобався.
5. пограти в гру «Знайди помилку реченні». (У ліс ростуть гриби. Шишки ростуть … ялинка.)
6. вчить дитину складати розповідь по картині. Поясніть дитині, що розповідб складається з початку (короткого, як ранок), середини (довго, як день), і закінчення (короткого, як вечір).
7. Розіграйте знайому казку «у дійових особах» з інтонацією.
Пам’ятайте! Дитину дуже легко збентежити, «збити зі шляху» достатньо лише ухмилки, відтінку недовіри – і дитина з активного розповідача стане пасивною у мовленні.
АНКЕТА
Шановні батьки! Дайте відверту відповідь на запропоновані запитання. Це допоможе вам з’ясувати рівень вашої обізнаності з проблемою розвитку дитячого мовлення та його порушень, сприятиме виробленню єдиних вимог щодо мовленнєвого розвитку дитини в родині та в дитячому садку, пошукові спільних шляхів своєчасного подолання та попередження порушень мовлення.
1.Чи вважаєте мовлення своєї дитини нормативним?
2. Чи є ваше родинне мовленнєве середовище спрятливим для безпроблемного засвоення дитиною рідної мови?
3. Ваша сім’я одномовна?
4. Чи мають члени вашої сім’ї якісь порушення мовлення? Якщо так, то які?
5. Чи постійно спілкуєтеся зі своєю дитиною орфоепічно та граматично
правильно?
6. Чи завжди надаєте великого значення спілкуванню з дитиною?
7. З якого часу, на вашу думку, слід розвивати мовлення дитини?
8. Чи заохочуєте ви спілкування своєї дитини з однолітками?
9. Чи вчите дитину говорити чітко, неквапливо, правильно?
10. Чи граєте з дитиною у мовні ігри?
11. Як часто читаєте малюкам казки, оповідки, забавлянки, лічилки тощо?
12. Чи комплектуєте дитячу бібліотеку?
13. Чи ведети бесіди з дитиною під час прогулянок, дорогою до дитячого садка чи додому?
14. Чи знаєте ви про взаємозв’язок дрібної моторики пальців рук і мовлення?
15. Чи граєте з малюком у пальчикові ігри?
16. Чи помічаєте в мовленні своєї дитини порушення?
17. Чи вважаєте, що з віком порушення мовлення зникають без втручання спеціаліста?
18. Чи знаєте ви, з якого віку доречно долати порушення мовлення?
Дякуємо за відповіді.
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ВЧИТЕЛЯ- ЛОГОПЕДА
В РОБОТІ З БАТЬКАМИ
Пам’ятка для батьків, які мають дітей з порушеннями мовлення
Перша ознака недорозвинення мови в дити ни — уповільнений темп розвитку мовлення. Чим раніше батьки, лікар-педіатр, вихователь помі тять у дитини симптоми недоліків мовлення, тим ефективнішою буде допомога.
Слід пам’ятати:
дитина, яка має проблеми, як ніхто потребує емоційної підтримки і кваліфікованої допомоги.
РЕКОМЕНДУЄМО:
• не вважайте свою дитину хворою, гіршою за її однолітків;
• не карайте її, не насміхайтеся й дозволяйте ін шим принижувати її;
• не порівнюйте її з іншими дітьми, які добре розмовляють, читають, пишуть;
• уселяйте в неї віру, надію, що все буде гаразд;
• намагайтеся якомога раніше помітити та зро зуміти проблеми своєї дитини;
• своєчасно звертайтеся до спеціалістів (логопе да, психолога, вихователя, дефектолога);
• якомога частіше кажіть дитині, що ви її люби те та зробите все, щоб ліквідувати недоліки;
• висловлюйтеся чітко і грамотно;
• не падайте духом, якщо швидких змін ви не помітите;
• вірте в свої сили і можливості дитини.
Не гайте часу, і ваші зусилля будуть винагоро джені!
Пам’ятка для батьків, які мають дітей з порушеннями мовлення
РЕКОМЕНДУЄМО:
• давайте приклад спокійної поведінки;
• завжди розмовляйте з дитиною розбірливо, правильно;
• не обговорюйте виховний процес у присутнос ті дитини;
• будуйте стосунки з дитиною на взаєморозумін ні та взаємодопомозі;
• не сваріть дитину за неправильно вимовлене слово;
• організовуйте чіткий режим дня й занять;
• підтримуйте тісний зв’язок з:
логопедом;
психологом;
учителем;
• виконуйте всі інструкції, поради спеціаліста;
• використовуйте:
систему заохочень;
підтримки;
винагород;
• проводьте всією родиною якомога більше часу;
• перетворюйте заняття в гру;
• заохочуйте дитину до спілкування з одноліт ками;
• знайдіть шляхи й методи для допомоги своїй дитині.
Слід пам’ятати:
позитивні зміни залежать тільки від вас, ваших зусиль, терпіння й бажання!
Пам’ятка для батьків, у яких заїкаються діти
РЕКОМЕНДУЄМО:
• якщо ви помітили ознаки заїкування в дити ни, необхідно звернутися до невролога, лого педа, психолога;
• створіть у родині спокійну, доброзичливу ат мосферу взаємної поваги й любові;
• організуйте правильний режим роботи й від починку;
• уникайте надто емоційних і фізичних наванта жень (сварки близьких людей, заняття спор том та інше);
• слідкуйте за мовним диханням, щоб дитина вимовляла фразу на видиху й до кінця;
• за сильних судом голосового апарату розімовляйте з дитиною пошепки;
• використовуйте елементи музикотерапії (спі ви улюблених мелодій);
• обмежуйте перегляд телепередач і заняття за комп’ютером;
• будьте активними учасниками корекційного процесу;
• обов’язково виконуйте всі інструкції та пора ди фахівців.
Пам’ятайте:
Мовлення — це основа людського розуму, завдя ки якому ваша дитина стане впевненою, розум ною та успішною!
Пам’ятка для батьків, які виховують дітей з дизартрією
Дизартрія — це порушення темпу, ритму, голо су, обумовлене ураженням центральної нервової системи.
РЕКОМЕНДУЄМО:
• створіть у сім’ї сприятливі умови для навчан ня й виховання дитини;
• проконсультуйтесь у невролога, психолога;
• відвідуйте заняття логопеда, щоб опанувати прийоми корекції в домашніх умовах;
• вивчіть елементарні прийоми подолання на пруження мовленнєвої мускулатури;
• одночасно з логопедичною корекцією проходь те курс фізіотерапії, ЛФК, медикаментозного лікування за призначенням лікаря;
• корекційну роботу намагайтеся проводити в невимушеній обстановці та з елементами гри;
• використовуйте вірші-забавки, лічилки, ско ромовки;
• не сваріть дитину за неправильно вимовлене слово;
• дотримуйте системності й послідовності в корекційній роботі.
Пам’ятайте:
своєчасно і правильно розпочата корекційна робота — важлива умова успішного подолання мовленнєвих вад вашої дитини!
Пам’ятка для батьків, які виховують дітей з ринолалією
Ринолалія — порушення тембру голосу та звуковимови, обумовлене анатомо-фізіологічними дефектами мовного апарату.
РЕКОМЕНДУЄМО:
• створіть у родині сприятливі умови для на вчання й виховання;
• проконсультуйтесь у психолога (у разі потреби пройдіть курс психотерапії);
• підготуйте дитину до емоційних і душевних негараздів у спілкуванні з однолітками;
• не акцентуйте увагу дитини й довколишніх на дефекті;
• відвідуйте заняття логопеда, щоб опанувати прийоми корекції вдома;
• виконуйте дихальні вправи за рекомендацією логопеда;
• не перевантажуйте їх обсяг (не більше двох хвилин);
• без поради логопеда не використовуйте само стійно надувні іграшки, губні гармошки тощо (спричиняє головний біль, запаморочення);
• спонукайте дитину під час вимови широко від кривати рот.
Пам’ятайте:
своєчасно і правильно розпочата корекційна робота — важлива умова успішного подолання мовленнєвих вад вашої дитини!
(Консультація для батьків)
Дошкільне дитинство — важливий період у всебічному розвитку дитини та підготовці її до майбутнього шкільного життя. Най відповідальнішим у розв’язанні освітніх завдань є останній рік перед вступом дитини до школи — віковий період від п’яти до шести років.
Обізнаність із типовими віковими особливостями фізичного, інтелектуального та психічного розвитку старших дошкільників дає змогу батькам адекватно оцінювати рівень готовності власної дити ни до шкільного навчання і за потреби вчасно надати допомогу.
Для майбутнього школяра дуже важливо мати відповідний рі вень мовленнєвого розвитку. На час вступу до школи дитина:
* оволодіває правильним звуковим оформленням слова, чіт ко й зрозуміло вимовляє всі звуки, не замінює, не пропус кає і не спотворює їх у словах;
* має багатий словниковий запас, її мовлення граматично правильне;
* будує різні за конструкцією речення, узгоджує слова в роді, числі та відмінку, правильно відмінює часто вживані діє слова;
* може розповісти пережиту нею історію, переказати зміст казки, розповіді, описати предмети, які її оточують, роз крити зміст картини, сутність деяких явищ навколишньої дійсності.
Усі ці вміння та навички дадуть змогу дитині вже на початку навчання в школі успішно оволодівати програмовим матеріалом.
Обстеження рівня мовленнєвого розвитку дитини
в домашніх умовах
Для самостійного обстеження рівня мовленнєвого розвитку ди тини, батькам слід забезпечити вдома належні умови, зокрема:
* добре провітрити приміщення, у якому відбуватиметься за няття з дитиною;
* забезпечити абсолютну тишу;
* створити спокійну, доброзичливу атмосферу спілкування.
Загальновідомо, що будь-яке заняття стає ефективнішим, якщо його унаочнити. Тож для обстеження потрібно заздалегідь підготувати необхідні предмети, іграшки та картинки. Проводити обстеження слід у такій спосіб: один з доросли спілкується з дитиною і, граючись, з’ясовує питання, які його цікавлять. А другий дорослий фіксує відповіді дитини, записуючи кожне слово.
Організовуючи обстеження, батьки мають дотримуватися таких правил:
– проводити обстеження лише тоді, коли дитина цілком здорова і в доброму гуморі;
– якщо дитина відмовляється розв’язувати завдання або в неї помітно згасає інтерес, обстеження слід одразу ж припинити. Наступне обстеження треба розпочати з того розділу чи питання, на якому зупинилися минулого разу;
– проводити обстеження слід у повному обсязі.
Деколи трапляється так, що дитина відповідає й одразу ж дає іншу відповідь — виправляється. Це свідчить про те, що вона не впевнена у правильності своєї відповіді. А тому це завдання слід по вторно виконати з дитиною за кілька днів. Якщо обидві відповіді співпадають можна вважати, що завдання виконане правильно.
Типи діагностичних завдань
Обстежуючи рівень мовленнєвої компетентності дитини старшо го дошкільного віку, слід оцінити стан її фонематичного слуху та роз витку зв’язного мовлення. Крім цього, проаналізувати вміння дитини.
* класифікувати предмети чи зображення на предметних картинках за родовими ознаками;
* виокремлювати зайве слово із семантичного ряду;
* утворювати —
– зменшувально-пестливі форми іменників з викорис танням суфіксів;
– іменники у множині від іменників у формі однини;
* вживати в мовленні —
– прийменники;
– іменники в родовому відмінку;
– імена в орудному відмінку;
* узгоджувати іменники з числівниками;
* правильно вимовляти багатоскладові слова.
У разі якщо, проаналізувавши результати обстеження, бать ки з’ясували, що дитина слабко контролює своє мовлення, необхід но визначити коло питань, над якими слід додатково попрацювати. Якщо ж дитина зовсім не справилася з поставленими діагностични ми завданнями, слід звернутися по допомогу до фахівців.
Працюючи з дитиною вдома, батьки мають змогу самостійно проаналізувати загальний рівень її розвитку та визначити готовність до школи. Пропонуюорієнтовні дидактичні ігри та вправи, які стануть у пригоді під час проведення обстеження.
Дидактичні ігри та вправи для обстеження рівня мовленнєвого розвитку дітей старшого дошкільного віку
Як назвемо?
Тема: класифікація предметів за родовими озна ками.
Інструкція: дорослий називає предмети або по казує дитині предметні картинки. Дитина має назвати їх одним словом за родовою ознакою. Наприклад: яблуко, груша, вишня, слива, абри кос — це фрукти. Вони ростуть в саду.
Яке слово зайве?
Тема:виокремлення зайвого слова із семантично го ряду.
Інструкція: дорослий називає ряд слів і просить дитину подумати, яке з цих слів зайве — має від мінні від інших родові ознаки:
лялька, машина, цукерка, м’яч;
штани, светр, подушка, куртка;
ялинка дуб, пеньок, береза.
Велике – маленьке
Тема: утворення зменшувально-пестливої форми від іменників з використанням суфіксів.
Інструкція: дорослий називає предмет, а дитина називає його в зменшувально-пестливій формі:
сонце — сонечко;
дерево —деревце;
яйце —яєчко.
Тема: використання прийменників у мовленні,
Інструкція: дитина відповідає на запитання дорослого:
Білочка сидить де?
(Білочка сидить на дереві.)
Ведмідь заховався де? За чим?
(Ведмідь сховався за дубом.)
Де присів зайчик?
(Зайчик присів за пеньком.)
Звідкіля виглядає вовк?
(Вовк виглядає з-за дерева.)
Тема: вживання в мовленні іменників у родовому і відмінку.
Інструкція: дорослий викладає в ряд 5 картинок, і просить дитину заплющити очі. У цей момент забирає одну картинку. Після того як дитина роз плющила очі, дорослий запитує: «Що зникло?» (Зникло яблуко, лялька тощо.)
Тема: вживання в мовленні іменників в орудному відмінку однини.
Інструкція: дорослий виставляє на стіл різні іграшки, пропонує дитині взяти одну з них і від повісти на запитання: «Чим ти будеш гратися?» (Я буду гратися машиною, ракетою тощо.)
Тема: утворення іменників у формі множини.
Інструкція: дорослий називає предмет в однині та просить дитину назвати цей іменник у формі множини:
літак —літаки;
кіт —коти;
самокат —самокати.
Тема: узгодження іменників з числівниками.
Інструкція: дорослий викладає в ряд цифри: 1, З, 5. Дитина бере предмет чи предметну картинку, підносить до кожної цифри і послідовно озвучує: одна квітка, три квітки, п’ять квіток. Можна вико ристати будь-які предмети чи предметні картинки.
Тема: вимова багатоскладових слів.
Інструкція: дорослий просить дитину повторити за ним багатоскладові слова: акваріум, велосипед, листопад.
Тема: формування правильної звуковимови.
Інструкція: дорослий називає склади та слова, ди тина за ним повторює, чітко вимовляючи звуки:
– ПА – БА – ДА;
– ТА – ДА –ПА;
– ДІД – КІТ – ЛІД;
– САША – САЖА;
– ШИТИ–ЖИТИ–ПИТИ.
Скажи навпаки
Тема: збагачення лексичного запасу словами-антонімами (протилежними за значенням сло вами)
Інструкція: добери антоніми до слів:
важкий —легкий;
високий —низький;
далеко — близько.
Тема: розвиток зв’язного мовлення:
Інструкція: дорослий пропонує дитині —
* переказати казку;
* описати іграшку;
* скласти розповідь з власного досвіду.
Коли варто звернутися до логопеда?
Не в усіх дитячих садочках є логопед та дефектолог, які здатні вчасно виявити проблеми мовлення у малюка. Тому важливо вихователю вчасно помітити відхилення й порекомен дувати батькам звернутися до фахівців. За пораду вам лише подякують, оскільки часто батьки не розуміються на тому, що є нормою для дитини того чи іншого віку.
Називаємо такі підстави коли слід звернутися до логопеда:
1. Якщо дитина в дитинстві не «гулить» і не лепече (тобто не видає кумедних звуків типу «кхх, акхх, аги» і не повторює сама за собою склади «бу-бу-бу, та-та-та, ма-ма-ма»), варто звернутися до логопеда приблизно у перший рік.
2. Якщо дитина в 1,5—-2,5 років практично не використовує зрозумілих слів, наприклад, «мама», «баба», «бі-бі», «кіт», «пити», «йди», а говорить своєю мовою, причому багато і активно — не чекайте З років, негайно звертайтеся до фахівця.
3. Якщо дитина в 1,5—3 роки уже все розуміє, а говорити не хоче, спілкується жестами і «муканням» — не чекайте, поки сама заговорить, краще перестрахуйтеся і переконайтеся, що це не алалія (відсутність або обмеженість мовлення у дітей внаслідок недорозвинення або пошкодження мовних ділянок головного мозку).
4. Якщо дитина 4—5.років пом’якшує всі звуки — це можуть бути не звичайні пустощі, а серйозне мовне порушення.
5. Якщо дитина гаркавить (картавить), гугнявить, шепелявить, тобто спотворює звуки — терміново зверніться до логопеда, не звертаючи уваги на вікові нормативи появи звуків. Спотворення — це завжди мовленнєве порушення, і самостійно воно не виправиться.
Фахівці взагалі рекомендують перевіряти відповідність мовлення нормам раз у рік. Робити це чи ні — вирішувати батькам. Однак нехай візьмуть до відома, що довше малюк гаркавитиме й шепелявитиме, то міцніше закріпиться в нього неправильна вимова й важче буде в майбутньому виправити мовний дефект.
Вікові особливості мовленнєвого розвитку дитини
Перший рік життя
1 – 2 місяці. Дитина починає спілкування з дорослим за допомогою міміки та активних рухів, Усміхається при спілкуванні з дорослим.
3–4 місяців повертається на голос дорослого.
На 3–б місяці з’являється гуління. яке вирізняється різноманітністю звуків.
Дитина подовжує ланцюжки звуків та можна вже почути сполучення губних звуків із голосними (па, ба, ма). Відбувається перехід до наступ ного етапу — лепету, який є дуже важливим у розвитку малюка.
У період лепету (6–8 місяців) окремі артикуляції поєднуються в певній послідовності. Малюк може повторювати склади (ба-ба-ба, ма-ма-ма). Спочатку відбувається звичайне повторення звуків, а пізніше дитина починає наслідувати звуки дорослого. Одночасно з лепетом малюк починає проявляти емоційні скрикування, проявляти радість або невдоволення. Своїм мовленням ди тина намагається привернути до себе увагу або виявляє спротив, коли їй щось не подобається.
У період 6–12 місяців лепет складається з 4-5 та більше складів. Дитина повторює склади, змінює інтонацію. Деякі діти в цьому віці промовляють перші слова.
і
Другий рік життя
Це початок періоду активного розвитку мовлення, що пов’язано із значним розвитком самостійності, .інтересу до навколишнього світу та наслідуванням.
Найчастіше дитина висловлюється за допомогою двох-трьох слів, вислови є простими та граматично не оформленими.
Значно збільшується запас слів, які дитина розуміє. Вона впізнає себе у дзер калі та знає своє ім’я. Дитина може сама починати «розмову» з дорослими, коли хоче їсти або не може одягнутися. На прохання дорослого малюк дає певні предмети, вказує на знайомі обличчя, іграшки, картинки.
Третій рік життя
Діти починають засвоювати граматичну будову мовлення: використовують відмінкові закінчення, узгоджують прикметник із іменником, вживають деякі прийменники (на, у), оволодівають навичками використання в мовленні форм однини та множини іменників. До трьох років у дитини формуються всі основні граматичні категорії, відбувається активне поповнення словни кового запасу. Дитина в цьому віці активно наслідує однолітків та грає в колективні ігри.
Четвертий рік життя
Це період значного покращення в мовленнєвому розвитку. Дитина знає на зви багатьох предметів, які її оточують, узагальнює їх (посуд, одяг, іграшки, тварини тощо). Діти будують як прості, так і складні речення. Найбільш поширена форма висловлювання — просте поширене речення, наприклад: «Ми з татом гралися машинкою і конструктором», «Я люблю їсти морозиво». Загалом використовується велика кількість слів, але вимова звуків ще недостатньо чітка. Малюк може добре вимовляти слова, які складаються з двох складів, однак у нього можуть виникати труднощі при вимові слів з трьох-чотирьох складів: пропуск складу, приголосних звуків усередині слова, переставляння складів місцями.
П’ятий рік життя
Словниковий запас дитини становить 1500—2000 слів. Вона користується у мовленні майже усіма частинами мови, надалі активно засвоює узагальнювальні слова. Це період інтенсивного розвитку граматичної будови мовлення, але попри це, дитина ще може допускати граматичні помилки: не завжди правильно використовує відмінкові закінчення,. узгоджує слова. Дитина в цьому віці починає висловлювати особисту думку з приводу якихось подій, розмірковує про навколишні предмети.
З допомогою дорослих малюк переказує казки, по вторює невеликі вірші.
У більшості дітей в цьому віці покращується звуковимова: правильно вимовляють свистячі звуки ([с], [з], [ц]), починають вимовляти шиплячі звуки ([ш], [ж], [ч]), але ще можуть замінювати їх один одним (наприклад: шапка – сапка, жовтий- зовтий). Звук [р] в цьому віці діти ще можуть замінювати на [й]або [ль] (наприклад, рак — йак, риба — либа, пиріг — пиліг).
Шостий рік життя
До кінця шостого року життя активний словник дитини збільшується до 3000 слів, висловлювання стають більш повними та точними. У п’ятирічному віці діти самостійно складають розповідь, переказують казку. Висловлювання дитини ще більше поповнюються складними речен нями («Тато дивився телевізор, а ми з мамою читали цікаву книжку»). У мовленні дитини з’являються слова, що позначають якість предметів, матеріал, з яких вони зроблені (паперовий літак, дерев’яний стіл). Дитина використовує синоніми та антоніми.
Дитина вже правильно узгоджує імен ники з іншими частинами мови, починає засвоювати присвійні прикметники (собача лапа, заячі вуха), складні прийменники (з-за, з-під). Також малюк оволодіває різною складністю складової структури слів: не пропускає склади, не переставляє їх місцями. Значно покращується звуковимова. Більшість дітей вже правильно вимовляє шиплячі звуки {[ш], [ж], [ч]) та звук [р]. Але деякі діти ще можуть замінювати ті чи інші складні звуки або,спотворювати їхню вимову.
Мова ваших дітей
Важливу роль у формуванні особистості дитини, зокрема у розвитку її мовлення , належить сім’ї. Адже перші слова, перші речення маля вимовляє в колі близьких людей – батька, матері, бабусі, дідуся.
Якщо ми любимо свою дитину, бажаємо їй добра та світлої долі, невже байдуже поставимося до труднощів, які згодом спричинюють вади мовлення! Вчасне не виправлення мовленнєвих вад призводить до порушень і затримки загального розвитку дитини, спричиняє труднощі у сприйманні та аналізі як навчального матеріалу, так і реальних подій. От чому логопед завжди попереджає батьків, намагаючись застерегти їх від легковажного ставлення до проблем мовлення їхнього малюка.
Наше мовлення складається із звуків. Правильно вимовляти звуки рідної мови дитина має навчитися до школи. Важливим завданням мовленнєвого розвитку дітей є виховання звукової культури мовлення. Поняття звукової культури мовлення досить складне і широке, воно містить цілий ряд важливих компонентів: чітку артикуляцію звуків рідної мови, фонетичну і орфоепічну правильність мовлення, правильне мовленнєве дихання, силу голосу, темп і тембр мовлення, інтонаційні засоби виразності (наголос, логічні паузи, ритм), фонематичний слух. У дошкільному віці простежується неправильна вимова дитиною звуків. Це цілком закономірне явище. Але більшість дітей не може самостійно опанувати правильну звуковимову, отже потребує допомоги дорослих. Не всі батьки приділяють цьому серйозну увагу. Деякі вважають, що настане час, і дитина сама навчиться говорити. Якщо ж малюк продовжує і за рік-два говорити з помилками, вони дивуються: «Чому ж ти досі не навчився говорити правильно?» Допомогу дітям із серйозними вадами мовлення надають спеціалісти – вчителі-логопеди. Щоб своєчасно виправити звуковимову дітей, батьки мають знати ті вади, які найчастіше зустрічаються у дошкільному віці.
Розрізняють такі вади види неправильної вимови: пропуск звуків, заміна звуків, спотворення звуків.
Чиста і правильна звуковимова залежить від багатьох чинників. Значну роль відіграють індивідуальні особливості дитини, стан її психічного розвитку. Недоліки вимови звуків можуть бути зумовлені пошкодженням центрального або периферійного відділів мовленнєвого апарату внаслідок інфекційних хвороб або вроджених вад. У таких випадках потрібне втручання ще й спеціалістів-лікарів. Послідовна і систематична робота з дитиною над формуванням звуковимови сприятиме своєчасному виправленню мовленнєвих вад, досягненню на кінець дошкільного віку чіткої вимови усіх звуків рідної мови.
Поради батькам:· Не повторюйте за дитиною неправильної вимови звуків. · Розмовляйте з дитиною, правильно вимовляючи слова.· Своєчасно виправляйте неправильну звуковимову дитини.· Якщо мовлення вашої дитини нечітке і незрозуміле для оточення, зверніться до вчителя-логопеда.· Вірші, чистомовки, скоромовки стануть надійними помічниками у вихованні правильного і виразного мовлення вашої дитини.
Майстер-клас для батьків «Пальчиковий ігротренінг»
Зберігання та зміцнення здоров’я дітей важливе для усього суспільства, оскільки тільки здорові діти в змозі певним образом засвоювати отримані знання та в майбутньому стати повноцінним членом суспільства.
Здоров’язберігаючі освітні технології найбільш суттєві серед усіх відомих технологій , що впливають на здоров’я дитини. Вони допомагають мені на різних етапах корекційно-відновлювальної та мовленнєвої роботи і становлять пріоритетний напрямок роботи з дітьми із затримкою психічного розвитку. Контингент корекційних груп складають діти з різноманітними психофізіологічними особливостями, тому для них просто необхідно застосовувати такі здоров’язберігаючі технології як: артикуляційна та дихальна гімнастика, пальчикові вправи, психогімнастика, вправи на релаксацію, музикотерапію тощо. Але все це потрібно робити не тільки на заняттях , але й протягом усього часу перебування дитини у дошкільному закладі, а також обов’язково вдома.
Мета: розширити знання батьків про значення розвитку дрібної моторики для
усунення мовленнєвих вад дитини; познайомити батьків з нетрадиційними
прийомами та матеріалами, що використовуються в роботі з дітьми з розвитку дрібної моторики та координації рухів рук дитини; залучити батьків до життя дошкільного закладу та групи, зробити їх своїми помічниками в роботі усунення недоліків мовлення та розвитку; формувати емоційний контакт батьків, спеціалістів та вихователів.
Матеріал до заняття: «чарівна» торбинка, в якій знаходяться прищіпки, волоський горіх, шишки, клубочок ниток, великі ґудзики, шнурівки з вузликами,
заколки для волосся – «крабіки», зубна щітка, мішечок з крупою, клаптик штучного хутра набори прищіпок, горіхів, шнурівок та заколок для батьків; посібники для розвитку дрібної моторики: ігри – «Стукалочка», «Чарівні клаптики», «Поросятко Пацик у дитячому садку та вдома», «Мама та малюки», «Будинок»; пано – басейн», «Веселий ланцюжок»; пазли – «Цікава логопедія»,
«Пори року», килимкові конструктори – «Абетка», «Зоопарк», шнурівки –
«Будинок», «Їжачок»; фотовиставка «Тренуємо пальчики», добірка консультацій
для батьків., басейн із сюрпризом.
Хід заняття
I. Вступна розповідь вчителя-логопеда про значення розвитку дрібної моторики для ефективної роботи з усунення мовленнєвих вад.
– К .Д. Ушинський казав, що мовлення дитини знаходиться на кінцівках її пальців. І це дійсно так. Рухи пальців рук стимулюють розвиток центральної нервової системи і прискорюють розвиток мовлення дитини, вони є одним з факторів його формування.Недарма рівень розвитку дрібної моторики – є одним з показників шкільного навчання. Тренуючи пальці рук ми не тільки покращуємо рухові можливості дитини, а ще й розвиваємо її психічні та мовні навички. Саме тому робота з розвитку дрібної моторики повинна починатися з раннього віку, і проводитись не тільки в дошкільному закладі, але й вдома.
Ми постійно накопичуємо та поповнюємо дидактичний та теоретичний матеріал, який допомагає нам вдосконалювати рухи рук наших дітей. Дещо з нашої скарбнички – Ви можете побачити на нашій виставці – це і різноманітні ігри, пазли, пано, конструктори та багато іншого.
Я хочу запропонувати Вам переглянути невеличку презентацію, в якій відображені деякі прийоми роботи з розвитку моторики рук дітей.
II. Перегляд презентації.
III. Обговорення побаченого. Розповідь вчителя-логоопеда про нетрадиційні засоби розвитку моторики рук дітей вдома.
– Ви побачили , як подобається дітям виконувати різноманітні завдання з пазлами, кубиками, килимковим конструктором. Але не завжди ми можемо дозволити собі ці ігри, адже коштують вони не дешево та й нечасто є серед асортименту в магазинах.
Нас оточують безліч предметів, які можна використати для розвитку дрібної моторики дітей. Сьогодні я познайомлю Вас з деякими з них. Але, щоб було цікавіше, ми пограємо з Вами в гру, яку люблять діти – «Чарівна торбинка».
IV. Гра «Чарівна торбинка».
– Зараз Ви по черзі будете діставати предмети з торбинки, а я познайомлю Вас з деякими корисними засобами їх використання і ми спробуємо їх відтворити. Іншими словами ми трошки пограємось, а решту підкаже Вам ваша фантазія.(Батьки дістають предмети, вчитель-логопед розповідає та показує цікаві вправи, потім вправи виконуються разом з батьками.)
Волоський горіх.
Волоський горіх чудово усуває стрес, позитивно впливає на точки, що сприяють розвитку мовної активності дітей та дрібної моторики. Можна перекладати горіхи, перекочувати між двома долонями, між пальцями однієї руки.
А можна виконувати вправи із віршованим супроводом:
Наш горішок мандрівник
Мандрувати здавна звик. (Перекочувати по долоньці)
Він ліворуч помандрує –
Своїх друзів всіх здивує.
А праворуч помандрує –
Разом з ними потанцює. (Перекочувати горіх вправо-вліво по долоні)
Далі він мандрує в гори,
В гори і долини. (Перекочувати горіх вгору-вниз по долоні)
А в долині наш горішок квіточку зустріне.
Він до неї посміхнеться
До пелюсточок торкнеться. (Прокочувати горіх по кожному пальчику)
Гарно, добре мандрувати,
Та вже час і повертати. (Перекочувати горіх між двома долонями)
Аналогічні вправи можна виконувати із шишками.
Прищіпки.
Прищіпки можна перекладати з однієї мисочки до іншої, рахувати, викладати в певній послідовності, залежно від кольору, можна запропонувати дитиніподарувати промінці сонцю, гичку морквинці. А ще прищіпки – це чудовий масажер, спрямований на активацію незрілих клітин головного мозку.
Проводьте пощипування кінцівок пальців рук, починаючи з великого, промовляючи потішки, чистомовки, віршики. Наприклад:
Оцей пальчик – наш дідусь, Нумо, братці, за роботу,
Оцей пальчик – баба, Покажіть свою охоту!
Оцей пальчик – наш татусь, Тобі – дрова рубати,
Оцей пальчик – мама, Тобі – печі топити,
Оцей пальчик – я, Тобі – воду носити,
Ось і вся моя сім’я! Тобі – тісто місити,
А тобі – обід варити.
Зубна щітка.
Звичайнісінька зубна щітка теж може використовуватись для масажу. Можна погладжувати руки від кінцівок пальців до ліктя, постукувати щіткою, змінюючи темп, використовуючи відповідний віршований супровід:
Он дощові краплинки торкнулися руки.
Їх зовсім не бояться всі наші малюки. (Погладжування щіткою)
Дощик крапає частіше, по руці він б’є сильніше.
Хай водичка ллється,ллється – з нею сила додається. (Постукування щіткою)
Мішечки з крупою.
Скільки чудових вправ можна придумати з цією нескладною, але корисною, іграшкою: перебирати пальчиками наповнювач, знаходити мішечки з різним та однаковим наповнювачем; або просто «ходити» пальчиками по мішечку, промовляючи віршик або задаючи дитині напрямок. Наприклад:
Йде собачка, кіт іде
Дощик йде, і град
Ще годинник йде вперед,
Рак повзе назад.
З цією ж метою Ви можете використовувати підставки під гаряче.
Клубочок.
Я гадаю, що в кожного вдома можна знайти клубочок. Скільки цікавих завдань можна запропонувати дитині, намотуючи нитку – називати кольори, дні тижня, пори року, слова на певний звук.
Шнурівки з вузликами.
Кожна дитина безліч часу може бавитися різноманітними шнурівками, порівнювати їх за довжиною, викладати геометричні фігури, літери, цифри. Використовуючи різнокольорові шнурівки з вузликами та «крабіки» – заколки для волосся, можна закріплювати з дитиною назви кольорів, кількісну та порядкову лічбу. Запропонуйте дитині прикріпити «крабіки» на свою шнурівку за кольором, прикріпити стільки «крабіків» скільки вузликів, прикріпити заколку на певний вузлик(перший, третій) і т.п.
«Сухий» бассейн або басейн із сюрпризом.
Ви можете взяти будь-яку яскраву коробку , наповнену поролоновими кульками, горохом, квасолею тощо. Заздалегідь заховайте в ній маленькі іграшки або цукерки. Дитина перебираючи наповнювач повинна знайти скарб. Дітям дуже подобається ця гра.
Клаптики штучного хутра, різноманітних тканин.
За допомогою клаптиків з різних з різних за фактурою тканин або клаптиків штучного хутра, які мають різні кольори та форму можна викладати різноманітні предмети. Наприклад: з клаптиків у вигляді трикутників та прямокутника можна викласти ялинку тощо.
V. Пояснення вчителем-логопедом правил проведення роботи з розвитку дрібної моторики.
– Я розповіла Вам лише про деякі з видів роботи з нестандартними іграшками. Можливо у Вас є свої секрети для розвитку дрібної моторики дитини вдома
Я хочу звернути Вашу увагу на правила, яких слід дотримуватись при проведенні цієї роботи вдома.
Правила.
1. Робота з розвитку дрібної моторики повинна проводитись регулярно для досягнення вагомого ефекту.
2. Матеріал до занять повинен бути різноманітним, яскравим, безпечним.
3. Заняття повинні проводитись під наглядом дорослого або разом з ним.
4. Завдання, які ви пропонуєте дитині повинні приносити радість, викликати задоволення, не повинні перевтомлювати.
VI. Підсумок.
– Я вважаю, що кожен з Вас знайде серед моїх порад ті, які підійдуть саме для вашої дитини. Адже бажання бачити свою дитину щасливою та зацікавленою здатне змусити працюючу, чи взагалі зайняту матусю, щось придумувати, клеїти, різати, шити.
Я дуже вдячна Вам, що Ви прийшли сьогодні. Бажаю Вам успіхів та натхнення!
Як розвинути мовлення діток
Розвиток мовлення дитини починається не тоді, коли вона промовляє свої перші слова, а набагато раніше, адже у процесі мовлення беруть участь і дихання, і м’язи губ, язика, рота, щік. Тому можна споруджувати фундамент для розвитку мовлення, починаючи геть із крихітного віку. Ігри на розвиток дихання, гімнастики, вправи для ручок – усе це закладатиме по цеглинці ту основу, яка готуватиме мовленнєвий апарат вашої дитинки.
Свищики та дудки
Так, вони розвивають дихання вашого малюка. Навіть прості вправляння будуть корисні, а ще можна вигадувати ігри із завданнями. Для менших діток краще починати із простих свищиків, адже для того, щоб отримати звук, достатньо лише дмухнути. Треба обирати свищики, зручні для ручок малюка і неголосні (інакше ви самі про це пошкодуєте). Дудка підходить для старших діток, адже вона дає змогу отримувати з неї уже різні звуки.
Мильні бульбашки
Мильні бульбашки подобаються всім, навіть дорослим. А, виявляється, забавки з ними дуже корисні. Адже, знову ж таки, розвивають дихання малюка. Мильні бульбашки можна видмухувати, бігати за ними, ловлячи долоньками. Можна будувати із бульбашок справжню вежу. Для цього налийте у склянку води і мильного розчину, візьміть із малюком по трубочці для соку і дмухайте. Піна ростиме у вас на очах – весело і корисно!
А ще із соломинками і мильною водою можна бавитися у ванній! Але слідкуйте, щоб дитина не проковтнула мильний розчин.
Свічки
Дмухання на свічку також є корисною вправою для малюків. Нехай свічки стануть обов’язковими гостями на днях народження діток, адже це дає ще одну можливість погратися. Задмухати свічку – не така вже й проста задача для трьохрічної дитини. Адже для цього необхідно зосередитися, набрати побільше повітря у груди, скласти губи трубочкою і дмухнути, та ще й не абикуди, а на полум’я свічки. Але задмухати свічку – це ще не найскладніше, для дитини важче – дмухати на свічку так, щоб не згасити полум’я. Для цього видих має бути іншим – плавним і довгим. А ще можна потрохи відходити від свічки, збільшуючи відстань. На прикладі свічки малюк може бачити, як саме він спрямовує свій подих. Але не забувайте про техніку безпеки! Ніколи не лишайте дитину наодинці зі свічками!
Вата, пінопласт, папірці
На вату і пінопласт цікаво дмухати, намагаючись зсунути їх із місця. Цівправи можна перетворювати у справжні ігри. Наприклад, зіжмакайте невеличкий папірчикб – це буде м’ячик. Поставте на гладенькій поверхні (на столі) двоє умовних воріт і грайте у футбол, намагаючись задмухати м’ячик у ворота суперника. Взагалі можна використовувати не лише вату, пінопласт і папір, нехай малюк спробує дмухати на різні об’єкти довкола. А ще можна використовувати спеціальні логопедичні ігри, які спираються на дихальні вправи в ігровій формі. Такі ігри періодично пропонує вам вчитель-логопед дитячого садка.
Звуконаслідування
Крім розвитку артикуляційного апарата, такі ігри ще й знайомлять дитину із тваринками.
Приготуйте картки із зображенням різних тваринок або ілюстрації у журналах, книгах чи візьміть іграшки-тваринки. Розгляньте всіх тваринок, поговоріть про них, розкажіть, хто як голосочок подає, як харчується тощо. Ходіть у зоопарк, слухайте звуки тваринок в Інтернеті, нехай малюк спостерігає і запам’ятовує.
Після якогось часу показуйте малюку знову тих самих тваринок і питайте, як хто глолсочок подає (ворона каркає «кар-кар», слон трубить «ту-у», віслюк реве «іа-іа» тощо).
Тягнемо звуки
Правила цієї гри прості, але діти дуже люблять бавитися у неї разом із батьками. Вибираєте якийсь звук, набираєте повні легені повітря і починаєте тягнути звук (довго промовляти без перерви). Хто його протягне найдовше? (Ясна річ, що малюк! Ви ж не забуваєте трохи підігравати дитині?). Найпростіше тягнути голосні звуки, але деякі приголосні також варто спробувати, наприклад, свистячі і шиплячі. А ще гру можна урізноманітнити, запропонувавши не просто тягнути звук, а додати ігрового моменту: «Чий тигр проричить найдовше? (звук «Р») Чия змія просичить найдовше? (звук «С») Ми прийшли до магазину, а там – справжній слон! Як ми здивуємося? А хто дивуватиметься найдовше? (Звук «О»).
Пошепки
Така гра розвиватиме не лише мовлення, а й слух. Для неї необхідна іграшка – лялька, ведмедик тощо. Покладіть іграшку спати, поясніть малюку, що іграшка спить, тому треба розмовляти пошепки, щоб не розбудити друга. Порозмовляйте про щось, почитайте віршики, казку, запитайте в малюка, що він зрозумів, запам’ятав. Але не затягуйте, щоб це не набридло, оголосіть, що іграшка прокинулась, і тепер можна знову говорити голосно.
10 ПРОСТИХ ПОРАД ЛОГОПЕДА БАТЬКАМ
Вчитель-логопед Ладиняк Р.Г.
Не секрет, що для кожного своя дитина – найгарніша, найрозумніша, неповторна і незамінна! Ми любимо її ще задовго до появи на світ, мріємо про те щоб, малюк зростав здоровим. А яке щастя, коли дитина починає проявляти свої почуття й емоції, жваво махає ручками, посміхається у відповідь на посмішку!
І, звичайно, всі з нетерпінням чекають, коли ж вона заговорить?
Як відомо, мовлення є одним із найголовнішим засобом пізнання світу, а погано розвинене мовлення перешкоджає повноцінному розвитку дитини.
Фізичне, психічне та інтелектуальне виховання дитини починається у ранньому віці. Усі навички набуваються в сім’ї, у тому числі і навичка правильного мовлення. Мовлення дитини формується на прикладі мовлення рідних та близьких їй людей: матері, батька, бабусі, дідуся, старших сестер та братів.
Існує глибоко невірна думка про те, що звукова сторона мовлення дитини розвивається самостійно, без спеціальної дії та допомоги дорослого, наче дитина сама поступово оволодіває правильною вимовою.
В дійсності ж, якщо дорослі не втручаються в процес формування дитячого мовлення, то це майже завжди веде за собою відставання в розвитку. Мовленнєві недоліки, які закріплюються в дитинстві, з великими труднощами долаються в наступні роки. Дуже важливо, щоб дитина з раннього дитинства чула правильне мовлення, на прикладі якого формується її власне мовлення.
• Розмовляйте зі своєю дитиною під час всіх видів діяльності, таких як приготування їжі, прибирання, одягання-роздягання, гра, прогулянка та ін.Говоріть про те, що ви бачите, що робить дитина, що роблять інші люди і що бачить ваша дитина.
• Говоріть, використовуючи ПРАВИЛЬНО побудовані фрази, речення. Ваше речення має бути на 1-2 слова довше, ніж у дитини. Якщо ваша дитина поки що висловлюється тільки однослівними реченнями, то ваша фраза повинна складатися з 2 слів.
• Задавайте ВІДКРИТІ питання. Це стимулюватиме вашу дитину використовувати декілька слів для відповіді. Наприклад, запитайте «Що він робить?» замість «Він грає?»
• Витримуйте паузу, щоб у дитини була можливість говорити і відповідати на питання.
• Слухайте звуки і шуми. Запитайте «Що це?» Це може бути гавкіт собаки, шум вітру, мотор літака та ін.
• Розкажіть коротку розповідь, історію. Потім допоможіть дитині розказати цю ж історію вам або кому-небудь ще.
• Якщо ваша дитина вживає лише декілька слів у мовленні, допомагайте їй збагатити словник новими словами. Виберіть 5-6 слів (частини тіла, іграшки, продукти) і назвіть їх дитині. Дайте їй можливість повторити ці слова. Не чекайте, що дитина вимовить їх відмінно. Підбадьорти дитину і продовжуйте їх заучувати. Після того, як дитина вимовила ці слова, введіть ще 5-6 нових слів. Продовжуйте додавати слова до тих пір, доки дитина не взнає більшість предметів навколишнього світу. Займайтеся щодня.
• Якщо дитина називає тільки одне слово, почніть учити її коротким фразам. Використовуйте слова, які ваша дитина знає. Додайте колір, розмір, дію. Наприклад, якщо дитина говорить «м’яч», послідовно навчите її говорити «Великий м’яч», «Тетянин м’яч», «круглий м’яч» та ін.
• Більшість занять проводьте в ігровій формі. Робота з дитиною має активізу-вати мовленнєве наслідування, формувати елементи зв’язного мовлення, роз-вивати пам’ять і увагу.
• Дуже важливо вже у ранньому віці звернути увагу на мовленнєвий розвиток дитини, а не чекати, коли вона «сама заговорить».
(Виступ на симпозіумі)
МОВЛЕННЄВІ ІГРИ ДОРОГОЮ В ДИТЯЧИЙ САДОК
(На допомогу батькам)
Щоб щоденна дорога в дитячий садок була цікавою і веселою, маємо для вас низку ігор для розвитку мовлення:
✨ Що з чого складається? Стілець складається з спинки, сидіння, ніжок. Сорочка складається з рукавів, коміра, кишень, ґудзиків.
✨ Хто ким був раніше? Курочка була раніше курчам, а ще раніше яйцем. Риба була раніше мальком, а ще раніше ікринкою. Яблуко було раніше квіточкою.
✨ Що спільного? Що спільного може бути у яблука і кубика? Вони обидва можуть бути червоними. Що спільного у ялинки і кактуса? У них є голки. Що спільного у пташки і літака? У них є крила.
✨ Що станеться, якщо… Що станеться, якщо не зачинити холодильник? Що станеться, якщо залишити не вимкненою воду? (Вислухайте відповіді дитини. Деяким ви здивуєтеся самі. Така гра вчить мислити малюка.)
✨ Один – багато. Стілець – стільці, лікар – лікарі, людина – люди.
✨ Назви ласкаво. Кіт – котик, будинок – будиночок, гойдалка – гойдалочка, машина – машинка.
✨ Я знаю п’ять імен. Дитина плескає в долоні – Тетяна, Софія, Богдан, Даня, Тіма. Називати можна не тільки імена – назви тварин, квітів, види посуду, меблів та ін.
✨ Узагальнюємо. Ви називаєте: береза, дуб, клен. Дитина повинна узагальнити – це дерева. Чашка, ложка, виделка – це посуд. Літак, вертоліт, дирижабль – це транспорт (уточнюємо: повітряний).
✨ Антоніми. Найвищий – найнижчий, важкий – легкий, вгору – вниз, чорний – білий. Тощо…
✨ Асоціації. Називайте дитині предмет, а він вигадує асоціації, які у нього виникли з цим предметом. Наприклад: склянка – скло, білка – горішки, зайчик – морквина, пілот – літак, книга – картинки.
✨ Консервуємо. Скажіть дитині, що у вас є трилітрова банка, в яку ви будете консервувати всі слова на букву “М”, наприклад: машина, міль, морква, магазин, мотоцикл, морозиво.
✨ Що зайве? Мама каже: «В саду ростуть: яблуко, персик, бегемот, малина». Дитина називає зайве або плескає в долоні, коли почує зайве слово.
✨ Я бачу щось… Я бачу щось червоне – відшукуємо очима все червоні предмети і називаємо їх. Можна змагатися – хто побачить більше червоних (зелених, круглих) предметів.
✨ Загадуємо слово. Дитина загадує будь-яке слово. Мама за допомогою навідних запитань намагається дізнатися – що це. Наприклад: воно їстівне? У нього є крила? Його любить їсти зайчик? Потім міняємося місцями.